Роздуми над Божим Словом на середу VI Великоднього тижня
Святого Павла ми уявляємо «самотнім воїном», який подорожує римськими шляхами та сам-один засновує нові помісні Церкви. Сьогоднішнє перше читання може змінити цей образ у нашій свідомості. Апостол Павло хоча й вирушає сам проповідувати до Атен, але очікує прибуття Тимотея та Сили. Послухаймо сьогоднішнє читання з Діянь Апостолів (Діян 17, 15. 22 – 18,1):
Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи Його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, ані не приймає служби з рук людських, немов би Він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, — хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: «Бо й ми з Його роду». Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки. Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, бо Він настановив день, коли Він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого Він призначив і всім дав поруку, воскресивши Його з мертвих». Почувши про воскресіння мертвих, деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом». Тож Павло вийшов з-посеред них. Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім’я Дамаріса, й інші з ними. Після цього Павло вийшов з Атен і прибув до Корінту.
Майже весь час апостолування Павла його оточували сподвижники. Ось кілька знайомих імен: Варнава, Тит, Лука, Прискилла, Акила, Сила з Тимотеєм. Ці відважні християни супроводжували Павла в його місіонерських подорожах, допомагали йому в тих місцях, де він зупинявся для проповіді та створення спільнот. Вони проголошували разом із ним Боже слово, втішали, коли він почувався пригніченим, зміцнювали його віру своїм свідченням.
Тому Павло порівнював Церкву з Тілом Христовим, частиною якого був він сам. Кожний член у ньому життєво важливий для того, щоб усе Тіло могло повноцінно жити. І ми, прийнявши Таїнство Хрещення, стали частиною Христової родини, де кожен із нас покликаний до якогось конкретного служіння для блага всієї Церкви.
Всі ми — члени містичного Тіла Христа, Котрим «живемо, рухаємося та існуємо». І Бог хоче, «щоб не було роздору в тілі, але щоби члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1Кор 12, 25-26). Хай так буде у наших спільнотах, парафіях, монастирях.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за дар Церкви, бо в Ній я можу знайти братерську любов та єдність. Допоможи нам служити одне одному, щоб усюди прославлялося Твоє Ім’я і дедалі більше людей ставали членами Твоєї величезної родини».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
