Про плоди Святого Духа, а саме про мир і гармонію, про потребу жити у Божому Дусі та про переміну, яку Він вчиняє у житті християнина, проповідував Єпископ Рима в неділю П’ятдесятниці, 9 червня 2019 року.
«П’ятдесятниця прийшла до учнів після 50-ти непевних днів. З одного боку, Ісус воскрес і сповнені радості учні бачили й чули Його, ба навіть їли разом із Ним. А з іншого боку, вони ще не подолали сумнівів і страхів: вони перебували за зачиненими дверима (пор. Йн 20, 19.26), із малими сподіваннями, бувши нездатними до звіщення Живого. Потім приходить Святий Дух, і переживання зникають: тепер апостоли не мають страху навіть перед тими, які їх арештовують; раніше вони переймалися порятунком життя, а тепер більше не бояться померти; раніше вони перебували замкнені у Світлиці Тайної Вечері, а тепер проповідують усім народам». Цими словами розпочав свою проповідь Папа Франциск під час Святої Меси на площі св.Петра у Ватикані в неділю урочистості Зіслання Святого Духа, 9 червня 2019 року, повідомляє Vatican News.
Переміна у Святому Дусі
Глава Церкви зазначив, що до Вознесіння учні Ісуса Христа очікували спасіння для себе, а опісля прагнули дійти з проповіддю про спасіння до всіх. Спершу вони ніколи не говорили публічно, а коли їм траплялась така нагода, то завжди поставали якісь проблеми — наприклад, у Петра, коли він публічно відрікся Спасителя. А після Зіслання Святого Духа вони з мужністю звіщали всім про Ісуса.
Життя апостолів оновлюється молодістю Святого Духа: ті молоді люди, які почувалися невпевненими, були перемінені радістю, що повернула їх до життя. Це зробив Святий Дух. «Святий Дух не є, як може видаватись, чимось абстрактним; а найконкретнішою Особою, яка найближча до людини, яка перемінює наше життя», — наголосив Святіший Отець. Божий Дух не вчинив життя апостолів легким, Він не довершив у їхньому житті якихось надзвичайних чудес, не позбавив їх проблем та переслідувань, а приніс у їхнє життя гармонію, якої їм бракувало. Це була Його гармонія, адже Святий Дух і є гармонією.
Гармонія та мир людини
Учні мали потребу бути переміненими. Їхній досвід вчить нас того, що людині замало побачити Воскреслого Ісуса, бо Його потрібно також прийняти у своє серце; замало знати про Христа, що Він воскрес і є живим, а потрібно також жити тим Воскресінням, жити як воскреслі. Святий Дух є Тим, Хто допомагає нам жити Воскреслим Ісусом; це Він нас внутрішньо воскрешає. Саме тому, воскреснувши і зустрівши своїх апостолів, Ісус дарує їм мир та Святого Духа (див. Йн 20, 19.21).
Мир полягає не в тому, що відсутні проблеми та переживання, але у прийнятті Святого Духа. Йдеться не про мир від труднощів та проблем, але у них. Цей мир роюить серце людини схожим на глибоке море, завжди спокійне, незважаючи на те, що на поверхні можуть бути великі хвилі. Цей мир настільки глибокий, що навіть переслідування може перемінити у блаженство. Однак як же часто ми залишаємось на поверхні! «Замість шукати Святого Духа, ми намагаємося залишитися на плаву, думаючи, що все буде краще, якщо ця трудність промине, якщо я більше не побачу цю людину, якщо ця ситуація покращиться. Але це означає залишатися на поверхні: промине одна проблема, але прийде інша — і повернеться занепокоєння. Ми перебуватимемо у спокої не тоді, коли віддалимось від тих, хто думає по-іншому, і перебуватимемо в мирі не тоді, коли вирішимо проблему конкретного моменту», — підкреслив Вселенський Архієрей. Він вказав на Святого Духа як на Того, Хто перемінює з нутра, дарує справжній мир і гармонію, впорядковує все під час непогамовного божевілля сьогоднішнього часу.
Життя у Святому Дусі
«Він є миром у неспокої, довірою в розчаруванні, радістю у смуткові, молодістю в старості, мужністю у випробуванні. Він є Тим, Хто серед буревіїв життя закріпляє якір надії», — мовив далі Папа. Апостол Павло навчав, що Святий Дух не дає нам наново впасти у страх, адже допомагає почуватися любленими дітьми (див. Рим 8,15). «Він — Утішитель, який передає нам ніжність Господа Бога. Без Божого Духа життя християнина є розтріпаним, позбавленим любові, яка все об’єднує. Без Святого Духа Ісус залишається персонажем минулого, а з Ним є живою Особою сьогодні; без Святого Духа Біблія є мертвим письмом, а з Ним — Словом життя. Християнство без Святого Духа це моралізм, позбавлений радості, а з Ним воно є життям», — наголосив проповідник.
Божий Дух не лише приносить внутрішню гармонію у життя людини, але також дарує зовнішню гармонію між людьми. Він робить із нас, різних, єдину Церкву. Ми різні, адже маємо від Святого Духа відмінні якості й дари, проте Він нас об’єднує, творячи єдність у різноманітності. Вже від сотворення світу Він діє за цим принципом, адже Він — фахівець у тому, щоб хаос перемінити у космос, встановити гармонію.
Святий Дух єднає
Папа наголосив: «Нам потрібен Дух єдності, який відродить нас як Церкву, як Божий народ і як єдине людство у братерстві». Завжди існує спокуса будувати «гнізда», тобто збирати групки навколо себе і своїх уподобань, а з таких групок згодом утворюються секти. Натомість, Святий Дух є Тим, Хто єднає далеких, відмінних, різних.
«Він поєднує різні відтінки в єдиній гармонії, тому що бачить спочатку добро, спершу дивиться на людину, а не на її помилки, раніше — на людей, ніж на їхні дії. Святий Дух формує Церкву, формує також і світ як місце для дітей та братів», — вказав Святіший Отець. Хто живе згідно зі Святим Духом, той приносить мир туди, де панує незгода, і порозуміння туди, де є конфлікти. «Духовні люди відплачують добром за зло, відповідають на зарозумілість лагідністю, на злість — добротою, на галас — мовчанням, на балаканину — молитвою, на поразку — усмішкою».
Без Святого Духа Церква є звичайною організацією, місія — пропагандою, а єдність — людським зусиллям. «Святий Дух є першою та останньою потребою Церкви. Він “приходить туди, де Його люблять, куди Його запрошують, де Його очікують” (святий Бонавентура, проповідь на IV неділю після Великодня)».
А на закінчення Папа промовив: «Браття і сестри, молімося до Нього щодня. Святий Духу, Божа гармоніє, Ти, який перемінюєш страх у довіру і замкненість у дар, прийди до нас. Дай нам радість воскресіння, постійну молодість серця. Святий Духу, наша гармоніє, Ти, який робиш нас одним тілом, вилий свій мир на Церкву і на світ. Святий Духу, вчини нас ремісниками згоди, сіячами добра, апостолами надії».
Остання молитва «Царице Неба»
Наприкінці Святої Меси Папа Франциск звернувся до вірних із коротким словом, скерувавши свою думку насамперед до Кракова (Польща). Там напередодні відбулося подячне богослужіння з нагоди підтвердження культу блаженного Міхала Ґєдройця — ченця литовського походження, який прославився у цьому місті своїм смиренним служінням.
«Нехай же ця подія заохотить поляків і литовців зміцнювати взаємні зв’язки під знаком віри та вшановування блаженного Міхала, який жив у Кракові в XV столітті, ставши прикладом смирення та євангельської любові», — побажав він.
Глава Католицької Церкви також зазначив, що «викликають біль і тривогу» новини, які цими днями надходять із Судану, а тому закликав: «Молімося за цей народ, щоби припинилося насильство та щоб тривали пошуки спільного добра шляхом діалогу».
Привітавши учасників богослужіння, Папа заохотив усіх «зі слухняністю відкритися на діяння Святого Духа, даючи світові образ братерського сопричастя в розмаїтті харизм». «Нехай же Діва Марія здобуде цю благодать для нас, із дитинною довірою ввіряємося Її материнському заступництву», — сказав Святіший Отець. Розпочалося останнє в цьому році проказування молитви «Царице Неба», адже урочистістю П’ятдесятниці в Церкві завершується пасхальний період.
фінансово.
Щиро дякуємо!
