Два служіння — одна потреба

Роздуми над Словом Божим на ХVI Звичайну неділю, рік В

Минулої неділі ми почули, що дорога до неба — це любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого(Лк 10, 27). Отже, дві заповіді любові були об’єднані в одну. Тоді Христос розповів притчу про дорогу з Єрусалима до Єрихону, на якій була двічі занедбана любов до ближнього. Сьогодні ми побачимо здійснення двох заповідей любові у Витанії, однак цього разу любов до Бога буде дещо занедбана з боку Марти.

Отож, ми знаходимося неподалік від Єрусалиму. Витанія розташована на відстані всього 3,2 кілометра від святого міста. Фактично їх розділяє тільки Оливна Гора. Слід постійно пам’ятати, що Ісус наближається до столиці, щоб померти. Перебуваючи на дорозі свого призначення, Він приходить у дім своїх друзів, до Марти, Лазаря і Марії. Тут, серед тих, кого Ісус любив, Він знаходить затишок і необхідний відпочинок: І сталось, коли вони йшли, Він увійшов в одне село. Там якась жінка, Марта на ім’я, прийняла Його в хату.

Марта завжди була дуже активною жінкою. На це натякає походження її імені від арамійського мар — господар. Марта — це жіноча форма, тобто господиня. Вона бажала якнайкраще прийняти дорогого гостя, та й дійсно у цьому не було їй рівних. Повторення її імені в устах Ісуса може здаватися для нас тільки певним журінням чи докором, однак у єврейській мові повтор того самого слова означає його найвищий ступінь. Ісус тим самим визнає: «Марто, у тому, що ти робиш для мене сьогодні, тобі немає рівних. Ти для Мене найкраща». Ісус зауважив і високо оцінив найщиріші й найгарніші бажання її серця. Але чи саме цього зараз потребував Господь??? Одного потрібно…

Марія ж вибрала кращу частку, що не відніметься від неї. Марія обрала місце в ногах Господа. Це місце учня. Подібно апостол Павло говорив про час свого навчання: Я — юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні (Діян 22, 3).У ті часи жінки не могли навчатися Закону. У першому читанні бачимо, що Сара, жінка Авраама перебуває в наметі, готуючи їжу, поки Авраам приймає небесних паломників.Тому поведінка Марії надзвичайна. Вона скористалася з виняткової нагоди стати ученицею, бути біля ніг Господа, який йшов до Єрусалима на хресну смерть.

Ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слово. Така постава нагадує родючу землю, якою ступає сіяч, щоб засіяти зерно слова. Саме так у покорі приймаємо слово життя: прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі (Як 1, 21). У другому читанні апостол Павло підкреслює найважливіший плід проповідування: Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи у всякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі (Кол 1, 28).

Ось так обидві сестри справили Господеві найкращу гостину. Звісно, Марія не змогла би сидіти та навчатися при ногах Господа, якби не старанність її сестри Марти. Напевно вона була вдячна своїй старшій сестрі й цілковито могла покластися на неї, знаючи, що вона впорається з цим завданням якнайкраще. Марта дійсно старалася, однак надмірно. При описі її старань згадано, що вона була «розпорошена» й одночасно «поглинена» численним служінням. Тому Ісус звертає їй увагу: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато. Усі старання старшої сестри не було навіть можливо описати одним дієсловом. Також подвоєння імені у цій ситуації говорить про неабияку розпорошеність.

Доки обидві сестри в мовчанні виконували свої ролі у прийнятті гостя, все було добре. Однак Марта дослівно «наблизилась і станула поруч». Це була миттєва одноразова дія. Марта цілковито і постійно була присвячена «для Ісуса», але майже ніколи не була «з Ісусом». Вона станула поруч, в той час як Ісус, відповідно до сучасної традиції, лежав при столі, а Марія сиділа при Його ногах. Фактично Марта перебила слова Господа… щоб докорити через Нього Марії за те, що залишила її саму без допомоги.

У тому, що робила старша сестра усім своїм серцем і всією своєю любов’ю для Господа, вона почувалась одна-сама. Ісус бачить її самотність і тому пропонує Марті: одного-єдиного потрібно. Слухай Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь один-єдиний. Це краща частка.

Важливо зрозуміти, що кожен з нас має свою частку в служінні Господу. Всі ми маємо свої завдання і потребуємо один одного. Однак не можемо ніколи забувати про найважливіше перебування з Богом у тиші Його слова: щоби звістувати повнотою між вами слово Боже, оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для Його святих. Важливо не порівнювати ані сестер, ані служіння, але в усьому, чим займаємося дбати насамперед про Царство Боже і його справедливість (Мт 6, 33).

Марта жила в благодаті Ісуса Христа, в Його любові. Вона була глибоко віруючою святою жінкою. Мало хто в Євангелії від Йоана склав Ісусу таке міцне свідчення віри, як вона, після поховання свого брата Лазаря: Так, Господи, — каже Йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей (Йн 11, 27). Віра зі слухання, з господині — учениця Господа.