Теорія неймовірності

Фатіма

Італія/Португалія

1997

Режисер: Фабріціо Коста

У ролях: Йоахім де Алмейда, Катаріна Фуртадо, Дієго Інфант

Становлення кінематографу як мистецтва відбувалося на релігійному ґрунті. Перші ігрові художні фільми були екранізаціями Євангелія, житій святих тощо. Можна згадати «Страсті Оберамергау» братів Люм’єр (1897), «Христа, Який крокує хвилями» Мельєса (1899), «Життя і страсті Христа» Зека (1902), та й багато інших картин подібної тематики були надзвичайно популярні серед глядачів. Сто років від «різдва кінематографу» – і ми зрозуміли, що живемо у суспільстві, де людська свідомість значною мірою формується засобами масової комунікації та маскультом. Сучасні люди мало читають і багато дивляться. Не завжди якісну і духовну продукцію. Хоча іноді трапляється і справжнє мистецтво. Одним із прикладів є фільм італійського режисера Фабріціо Кости «Фатіма», де йдеться про події, що сталися поблизу невеликого португальського містечка Фатіми 13 травня 1917 року. Сюжет фільму добре відомий всім, хто знає про Фатіму і явлення Діви Марії трьом маленьким пастушкам, але автори фільму змогли наблизити далекий сюжет до глядача через приватний контекст. Серед тих, хто повірив у чудо, були молода співачка Маргарита та її коханий Альваро – юнак з багатої родини, якому батько заборонив одружуватися з коханою…

Сталося чудо, і воно нас всіх зближує і дарує надію на майбутнє. А фільм варто переглянути, попри відомий сюжет, бо гра чудова, пейзажі красиві та історія повчальна.