Роздуми над Божим словом на четвер ХХХІ Звичайного тижня, рік І
Брати! Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими.
Тож чому ти осуджуєш свого брата? Чому свого брата зневажаєш? Адже всі ми станемо перед Божим судилищем, як написано: «Я живу, – каже Господь, – і схилиться переді Мною кожне коліно, і визнає Бога кожний язик!»
Отже, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
Рим 14,7-12
Святий Павло гарно говорить про людське життя. Знаємо, що людина — не острів. Апостол нагадує, що кожен з віруючих належить до Господа: і в житті, і в смерті. Це еврика! Наше життя і смерть не так наші, як Божі. І добре було б використати свій шанс життя не просто для себе, щоб пожити в своє задоволення, а зрозуміти, чого очікує від тебе Господар.
А чому Павло про це говорить? На жаль, перші вірші 14 розділу не читаються під час Літургії, тому прочитайте їх самі. Дуже цікаві думки! І які актуальні! Апостол каже: є різні стилі віри, різна практика християн, яка не мусить бути одноманітна, однакова для всіх. Потрібно прийняти поведінку іншого в тому, що не належить до істоти віри. Традиції можуть бути різними! Є сильні і є слабкі у вірі. Апостол поправляє і тих, і тих. Не відкидайте і не засуджуйте. Головне належати до Господа! А Він колись усе поставить на своє місце. Ти подбай передусім про своє спасіння.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
