Спаси ж нас, Христе!

Роздуми над Божим Словом на Вербну неділю, рік А

А коли наблизились до Єрусалима, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів, сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене. А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але Він незабаром поверне їх назад». Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив: «Скажіть дочці сіонській: Ось Цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної». Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї. Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. Люди, що йшли перед Ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен Той, Хто йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це Такий?»  Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарета в Галилеї». 

Мт 21, 1–11

Сьогодні можемо в уяві приєднатися до натовпу по дорозі до Єрусалима. Можемо бачити, як люди розстеляють свої плащі та кладуть пальмові гілки перед Ісусом Христом, Котрий їде на віслюку. Ми теж високо підіймаймо гілки верби і вигукуймо «Осанна!» (від єврейського Хошііа-на — «спаси ж!»).

Сьогодні Христос Цар всесвіту приходить не в царських шатах верхи на чудовому коні, а в зітканій Його Матір’ю туніці, сидячи на звичайному необ’їждженому осляті. Це пророчий символ того, що Господь приходить і в Єрусалим, і в наші серця не як гордий Воєначальник або Правитель, а як смиренний Слуга. Прибуває, приносячи мир, входить як Месія, Котрий віддає Своє життя заради спасіння народу і за кожну людину на землі.

Ми знаємо відповідь на запитання, яке ставив собі народ Єрусалима: «Хто це Такий?» (Мт 21, 10). Ми знаємо, що Ісус Христос — більше, ніж пророк, більше, ніж учитель і чудотворець. Ми знаємо, що Він — Божий Син і наш Господь. Чудово про це сказав Андрій Критський, монах, єпископ і автор багатьох духовних піснеспівів: «Ходімо разом зустріти Христа на Оливній горі. (…) Побіжімо супроводжувати Його, коли Він поспішає назустріч Своїм Страстям. Наслідуймо тих, хто зустрічав тоді Ісуса, але не вкриваючи Його шлях одягом, гілками пальми чи оливки, а роблячи все можливе, щоб самим прямувати вперед, виявляючи покору і прагнучи жити так, як хотів би цього Він. (…) Розстелімо під Його ноги не одяг чи бездушне гілля, яке радує око лише кілька годин, а потім в’яне, але самих себе» (Проповідь у Вербну неділю, ораторія 9).

Тому сьогодні воздаймо славу Ісусу за Його Страсті та Хресну смерть і покладімо перед стопами Спасителя наше життя, щоб воно прославляло Його:

«Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, Котрий полюбив нас до кінця! Допоможи нам прославляти Тебе не лише сьогодні, а щодня, думками, словами і справами віддаючи Тобі честь! Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.