Боятися треба темряви, а не світла

Роздуми над Божим Словом на ХІІ Звичайну неділю, рік А

Сьогодні Господь закликає нас відважно свідчити про Євангеліє, про справжнє життя в Ісусі Христі. Апостол Павло каже: Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії (1Кор 9,16). До такого свідчення власним життям і словом покликаний кожний християнин без виключення. Це наш спільний обов’язок, який ми маємо звершувати відважно та безстрашно.

На початку Нового Завіту Господь Бог звернувся до Захарії, батька Йоана Хрестителя: Не бійся! Те саме слово було скероване до Марії та згодом до праведного Йосифа. Слово Боже завжди заспокоює та додає відваги: Не бійся! Ми боїмося того, що Боже. Його діла і задуми нас нескінченно переростають, але Господь завжди з нами поруч, як наша допомога. Пророк Єремія у першому читанні каже: Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають (20,11).

Хоч би навкруги була суцільна темрява, страх і невідоме, але Господь промовляє до нас саме у цій темряві, щоб настало світло: Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі. Подібно й Никодим спочатку приходив до Ісуса тільки вночі. Бувши фарисеєм та старшим серед юдеїв, він боявся публічно признатися до Ісуса Христа. Але згодом тільки він та Йосиф з Ариматеї мали відвагу попросити в Понтія Пілата тіло Ісуса та поховати Його. Насправді треба боятися темряви, а не світла.

Не бійся! Господь завжди поруч у своєму слові. Про це почула Марія: Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Він настільки близько до тебе, що промовляє тобі на вухо. Не сказано: «до вух», тільки «на вухо». Так близько і сокровенно. Саме таке слово ми повинні проголошувати з покрівель. На покрівлю, тобто на плаский дах свого дому, зазвичай виходили для відпочинку, читання Божого слова і молитви. Без молитви та особистих роздумів, коли Господь промовляє тобі до вуха, не можливе проголошення Євангелія

Коли проголошення правди Євангелія справжнє — це викликатиме ворожість з боку тих, хто любить темряву та ненавидить правду, слово Істини. Це був болісний досвід згаданого пророка Єремії, коли він був змушений пророкувати проти Єрусалима в часи Вавилонської навали: «Я чув, як багато обмовляло мене: „Звідусіль жах! Донесіте! Донесемо на нього!” Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: „Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому”. Пророк Єремія закликав до навернення, до довіри Богові. Він казав, що Єрусалимський храм не спасе народ, що святе місто не захистить без покаяння. Він говорив правду і був за це був переслідуваний. Єремія боявся, тремтів, жахався, але свідчив невпинно: Співайте Господеві, хваліте Господа, бо Він рятує душу вбогого з рук лиходіїв (20,13).

Єремія проголошував Боже слово в час найбільшої темряви при облозі Єрусалима. Він говорив правду, якій не вірили його сучасники. Вони звинувачували його в богохульстві, брехні, обмані та знеохоченні людей; однак правда, яку Єремія проголошував, здійснилася. Тому Ісус сьогодні в Євангелії каже: Не лякайтесь людей. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. Святий Йоан Золотоустий коментує: «Час відкриє все, що сокровенне. Він виявить як облуду ворогів, так і вашу праведність».

Визнаючи Ісуса перед іншими, ми часто будемо стикатися з нерозумінням, несприйняттям, невірою, засудженням і відкиненням. Але те, що для інших колись було сховане і таємне, одного дня стане відоме і знане — тоді, коли сам Господь визнає своїх свідків перед людьми.