Дієцезія Пхеньян у Північній Кореї буде ввірена Фатімській Богородиці. Про це оголосив Апостольський адміністратор цієї дієцезії, архієпископ Сеула (Південна Корея) кардинал Ендрю Йом Су-юнг.
Початком Пхеньянської дієцезії була Апостольська префектура Пхеньян, створена 1927 року, яка тоді звалася Hpyeng-yang, а пізніше змінила написання на Peng-yang. 1939 року префектура стала Апостольським вікаріатом Heijo (японський варіант назви), який 1950 року змінив назву на Pjongjang. 10-го березня 1962 року папа Йоан ХХІІІ підніс цей вікаріат до рангу дієцезії. Апостольськими адміністратором цієї церковної територіальної одиниці «sede vacante et ad nutum Sanctae Sedis» (поки місце вільне і до подальших розпоряджень Апостольського Престолу) відтоді є кожний наступний архієпископ Сеула.
Перш ніж 1948 року владу в північній частині Кореї захопили комуністи, Пхеньян був одним із найбільш християнських міст на всьому Корейському півострові, навіть здобувши назву Далекосхідного Єрусалима, через велику кількість храмів у ньому. Прихід до влади місцевих комуністів сталінського формату, і зрештою остаточний, хоч і без мирного договору, поділ півострова на комуністичну частину (Північ) і капіталістичну (Південь), поклало край будь-якій релігійній свободі на територіях, що дісталися комуністам.
Усі храми там було або знищено, або замкнено й перетворено на будівлі іншого призначення, священство й вірних мирян убивали, ув’язнювали або заслали в трудові табори. Вже довгі роки Північна Корея посідає перше місце в усіх рапортах і списках країн, де найсильніше порушується релігійна свобода.
Про християн і взагалі про релігійне життя у Північній Кореї, тобто в Корейській Народно-Демократичній Республіці, десятиліттями не було жодних відомостей. Із дуже нечисленних даних, отриманих головно від акредитованих у Пхеньяні дипломатів, а також утікачів, яким вдалося вибратися за надзвичайно суворо стережений кордон, випливало, що майже до кінця 1980-х років релігійного життя там фактично не було.
Тільки в другій половині 80-х почали з’являтися перші згадки на цю тему. 1989 року комуністична влада створила — за взірцем Патріотичного союзу католиків у Китаї — Католицький союз Північної Кореї. Подібно як пекінський взірець, члени цієї організації не підтримують жодних контактів із Ватиканом і не визнають Папу Римського очільником Церкви. Але якщо в Китаї ще була «підпільна» Церква, яка старалася, мірою змоги, дотримувати вірності Святішому Отцю, та й самий Союз там набагато чисельніший, — то про північнокорейських католиків не відомо нічого.
Церква на Півдні оцінює їхню кількість у близько 3 тисяч, які живуть головно у Пхеньяні, але не виключає, що більші чи менші групи вірних можуть існувати також по інших містах та регіонах Півночі. У столиці також є єдиний чинний в усій Північній Кореї католицький храм. Через брак духовенства, однак, у ньому не служать Меси та молебні, а нечисленні вірні зустрічаються там щонайбільше на спільне читання та роздуми над Святим Письмом під керуванням активістів Союзу.
З 2017 року в Сеулі триває беатифікаційний процес 81 корейського мученика ХХ століття (включно з 24-ма, які походять із Північної Кореї). Одним із них є Апостольський вікарій Пхеньяна з 1944р. єпископ Френсіс Хон Йон-хо (нар. 1906), якого 1949 року викрали агенти комуністичного режиму, після чого його слід пропав. Найімовірніше, комуністи його вбили разом зі 165-ма іншими священниками. Попри це, 1962р. Йоан ХХІІІ призначив його ординарієм дієцезії Пхеньян. Аж до 2013 року єпископ Йон-хо перебував у списках папського щорічника «Annuario Pontificio» як ординарій, після чого його визнали померлим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
