Став священником у 65 років. Тепер буде блаженним

Серед тих, чиї декрети затвердив цими днями Папа Франциск, особливою постаттю є померлий 1999 року отець Альфонсо Уґоліні, повідомляє Vatican News.

Він був так званим пізнім покликанням. Священницькі свячення прийняв у віці 65 років. Однак його вважали святим ще й коли він був мирянином!

Народився Альфонсо Уґоліні 1908 року. Життя його сильно випробовувало. Він народився на початку ХХ століття в сім’ї робітників-іммігрантів у Лотарингії. Прийшов на світ у Тьонвіллі, поселенні на сході Франції (тепер це територія Німеччини), у серпні 1870 року. Йог батьки походили з Піанорсо, італійський регіон Емілія-Романья, і приїхали в тодішню Францію на заробітки, як і чимало тодішніх бідних італійців. Лотарингія була активним гірничо-промисловим регіоном, який розбудовували німці, бо після поразки Франції у війні 1870 року ця земля опинилася під їхнім протекторатом.

1915 року, в розпал Перщої світової, його батьки повернулися в Італію, до Сассуоло, де Альфонсо провів решту свого життя, часто бувши змушеним жебракувати через крайню бідність сім’ї. Батько часто перебував поза домом, наймаючись на роботу. Ще дитиною він втратив матір, батька і єдину сестру. Мати померла в 36 років від туберкульозу, коли Альфонсо було 12, та й сам він захворів через п’ять років (туберкульоз небезпідставно називають хворобою бідняків: він чіпляється виснажених людей). Лікарі були певні, що хлопець не проживе і трьох місяців, однак він став видужувати, несподівано для всіх, приписуючи своє оздоровлення втручанню Діви Марії. Вона нібито сказала йому: «Не плач, я з тобою».

В 17 років вибрав собі за духовного керівника о.Джузеппе Дзанікеллі, парафіяльного настоятеля в Сассуоло, на півночі Італії, а той дав йому роботу в парафії. Альфонсо став різноробочим, парафіяльним секретарем, катехитом, провадив життя бідності і простоти, як нежонатий мирянин, член Інституту світських «Слуги Церкви». Саме в межах цього служіння він організував допомогу для потребуючих — створив об’єднання «Християнська братня допомога», яке підтримувало сім’ї робітників-іммігрантів у Сассуоло, переважно працівників на фабриці кераміки. Пам’ять про роки бідності власної сім’ї та пережиту хворобу скеровувала його діяльність особливо на допомогу потребуючим та хворим. Він проводив багато часу, провідуючи хворих, а також заснував у Сассуоло відділення Unitalsi — Італійського національного союзу хворих для відвідин Лурда та інших санктуаріїв міжнародного значення. Супроводжував численні паломництва до Лурда і Лорето.

1972 року місцевий єпископ запропонував йому прийняти священницькі свячення. Це розглядалося як своєрідне визнання його служіння в попередні роки. Для 65-річного неопресвітера це, однак, був новий етап служіння Богові та ближнім. І тривав цей етап наступні 26 років. Отець Уґоліні виконував своє служіння головно в сповідальниці. Дар Євхаристії та сповіді він розглядав як можливість передати людям Боже милосердя.

Він помер 1999 року, у віці 91 року, і його донині пам’ятають як найскромнішого, простого і доброго священника, чиє серце було віддане Богові. Від моменту підписання Папою декрету про визнання героїчності його чеснот Дону Альфонсо належить титул Високошановного, а для розвитку процесу тепер потрібне чудо за його заступництвом.

У Сассуоло, провінція Модена, нині є вулиця Дона Альфонсо Уґоліні.

Можна переглянути відеоролик про нього (італійською мовою).