Тінь Бога

Роздуми над Божим Словом на IV неділю Адвенту, рік Б

Коли наші прабатьки — Адам і Єва — згрішили, вони заховалися від Бога в тіні дерев. Відомо, що від Бога неможливо сховатися. Він повсюди присутній, усе проникає, і ніщо для Нього не є таємним. Тому переховування Адама та Єви в тіні дерев треба розглядати як певний образ гріховного стану людини. Вони залишили світло Творця, щоб перебувати у темряві створінь. Матеріальні речі закрили їм Бога, який є Світлом. Задивлені у світ, ми більше не бачимо світлого обличчя Творця. Але без Бога, серед тіні створінь, навіть із розплющеними очима не побачиш світла Істини та світла Життя. Відтоді, як визнає старозавітній священик Захарія, батько Йоана Хрестителя, всі ми сидимо у темряві та в смертній тіні та не знаємо, на які дороги скерувати наші ноги, щоб осягнути мир (Лк 1,79).

На землі був лише один виняток: Сповнена Благодаті, благословенна між жінками. Марія ніколи не перебувала ані в темряві гріха, ані в смертній тіні. Вона ніколи не знала смутку гріха, тому ангел Гавриїл говорить Їй завжди, постійно, в кожному часі: «Радій!» Марія безнастанно перебувала в Господньому світлі, перед Його обличчям, від моменту свого Непорочного Зачаття. Тому, звертаючись до Марії, ангел не висловлює побажання: «Господь нехай буде з тобою», але стверджує постійне перебування Бога з Марією: «Господь з тобою!»

Вже від трирічного віку Марія була віддана до Господнього храму в Єрусалимі. Це святе місце стало її домівкою. Християнські апокрифи переповідають, що Їй було доручено вишивання та оздоблення завіси храму, яка відділяла Святе Святих від решти храму та світу. Завіса храму означала, що людина відділена від Бога своїми гріхами: Це ваші беззаконня вас від Бога відлучили, ваші гріхи обличчя його від вас закрили, щоб вас не чути (Іс 59,2). Ніхто не міг проникнути за цю завісу. Тільки первосвященник раз на рік міг увійти туди, щоби спокутувати гріхи Ізраїлю (Вих 30,10). Марія ж бачила обидві сторони завіси — і Божу, і людську. Вона жила у світі, в поганській Галілеї, в місті Назареті, з якого не може бути нічого доброго (Йн 1,46), але навіть там вона могла постійно перебувати в Богові. І ніхто й ніколи не міг увійти до Тієї, яка завжди перебувала у Божому світлі. Зміг це зробити тільки один архангел Гавриїл: Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галілеї, якому ім’я Назарет, до діви… Ввійшовши до Неї, ангел сказав Їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк 1,26-28).

У житті Марії могла з’явитися тільки одна-єдина тінь — тінь сили Всемогутнього: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Тебе отінить; тому й Святе, котре народиться, буде назване Сином Божим (Лк 1,35). Між Марією та Богом досі не постало жодне творіння, яке б кидало на неї тінь. Жодна перешкода не існувала для цілковитого з’єднання. Марія була завжди й безпосередньо занурена в Боже світло, у повноту благодаті. Звідки ж тоді взялася тінь Всемогутнього? Пояснюючи Євангеліє про Благовіщення, святий Августин посилається на щоденне спостереження: для того, щоби з’явилася тінь, потрібне передусім світло, але також необхідне тіло, яке буде кидати тінь. Істинним світлом є Слово, яке стало тілом і оселилося між нами (Йн 1,14). Ісус Христос, приймаючи тіло з Пресвятої Діви Марії, утворив єдину тінь у житті Марії, яка постійно Її охороняла. Дух Святий зійшов на Неї, Сила Всевишнього звідусіль огортала Її своєю тінню, а всередині Вона була повна благодаті.

Однак чи це був привілей тільки для Неї? Тінь для Пресвятої Діви? Завіса храму роздерлася надвоє в момент смерті Ісуса на хресті — і народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, — зійшло їм світло (Мт 4,16). Місце смерті, яка кидає в темряву, зайняв Ісус, усунувши її назавжди та знищивши цілковито тінь гріха. Ми більше не живемо в тіні смерті, ми отінені Христовим тілом — Посередника між Богом та людьми. Серед матеріального світу тільки одного ми повинні прагнути: Христового Тіла у Святому Причасті! Це єдина «Божа тінь» Христового Тіла, яке не закриває світла. Приймаючи Христове Тіло, ми переображуємося в Христа і занурюємося в Його присутність, як у хмару: І преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. Як Він ще говорив, ось хмара ясна отінила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! (Мт 17,2.5) У цьому світі тільки Христос має бути між нами та Богом, щоб ми жили у захисті Його тіні, як Марія.