Роздуми над Божим Словом на V неділю Великого Посту, рік Б
Сталося того часу, що серед тих, які піднялись у Єрусалим поклонитися у свято, були деякі греки. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: «Пане, ми хочемо бачити Ісуса!»
Филип іде і каже про це Андрієві, а Андрій з Филипом ідуть та й кажуть Ісусові.
А Ісус сказав їм у відповідь: «Прийшла година, щоб Син Людський став прославленим. Воістину, воістину кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе багато плоду. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде слідом за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує Отець. Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години?! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. Отче, прослав своє Ім’я!»
Донісся тоді голос із неба: «І прославив Я, і знову прославлю!»
А люди, які стояли й чули це, говорили: «То був грім». Інші казали: «То ангел до Нього заговорив».
У відповідь Ісус сказав: «Не задля Мене був цей голос, але ради вас. Нині є суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. І Я, якщо буду піднятий від землі, притягну всіх до себе!»
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
Йн 12, 20-33
Ісус стривожений? Насправді це ще м’яко сказано. Грецьке слово, вжите тут Йоаном Богословом, означає «перебувати у великому смутку (жаху)». Те ж саме слово використав євангеліст Матей, описуючи переживання учнів під час шторму, в який вони потрапили (див. Мт 14, 26). Цим же словом у Старому Завіті передане горе царя Давида, що оплакував свого загиблого сина Авесалома (див. 2 Сам 19, 1), і страх, який відчував Лот, рятуючись від руйнування Содому й Гоморри (див. Бут 19, 16).
Що ж так бентежило Ісуса? Усвідомлення того, що близька власне та година, про яку Він не раз говорив (пор. Йн 12, 23). Три роки проповідування, навчання, зцілення людей наблизилися до моменту, заради якого Він прийшов на землю. Христос знав, що невдовзі на Нього чекають страждання і ганебна смерть на хресті. Тому не варто дивуватися, що сама думка про це наповнювала Його жахливим смутком. Але Ісус також знав, що завдяки хресним мукам Він врятує нас від гріха і смерті. Довіра до Отця та любов до нас дали Йому сили не відступити.
Усі ми час від часу тривожимося з різних підстав. Наприклад, коли бачимо страждання коханої людини або потерпаємо самі. Переживаючи такі хвилини, маємо пам’ятати, що ми не самотні в цьому світі. Візьми сьогодні в руки щит віри і усвідом, що Ісус завжди поруч із тобою. Він супроводжує тебе на кожному кроці, дає необхідні сили, мудрість і благодать. Тільки треба не на собі зосереджуватися, а довіряти Господу. Ісус пройшов крізь браму хресної смерті та відчинив для всіх нас безодню Божої любові. Тож нехай ця любов огортає і підтримує тебе сьогодні й завжди!
«Господи, допоможи мені повірити і відкрити своє серце для Твоєї любові. Без Тебе я нічого не можу чинити».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
