Чому Церква надає такого значення шостій заповіді?

Питання: Чому Церква надає такого великого значення гріхам проти шостої заповіді?

Відповідає Vatican News:

У тому, що стосується матерії гріха, гріхи проти шостої заповіді не можуть бути повсякденними, вони завжди важкі. Такі гріхи руйнують любов у людському серці важким порушенням Божого Закону; вони відвертають людину від Бога — її кінцевої мети і її блаженства, змушуючи надати перевагу не Богові, а благу нижчого порядку. Нагадаємо, що гріх є важким — або смертним — не лише в силу матерії: важким є гріх, який скоюють із повним усвідомленням і за повної згоди волі. Тому в деяких випадках гріхи проти шостої заповіді, навіть якщо йдеться про серйозну матерію, не розцінюються як важкі: наприклад, так буває у разі примусу або нечистих помислів, із якими воля не погоджується.

Церква надає такого великого значення цим гріхам тому, що, як відомо, у стані смертного гріха вірний не може причащатися, і причастя в такому стані буде «на осудження собі». Тому при підготовці до сповіді нерідко особливу увагу приділяють саме цим гріхам, особливо ж у нашу епоху, коли саме поняття гріха часто розмите й далеко не всі віруючі обізнані, які саме дії суперечать шостій заповіді, зневажають дружбу з Богом і навіть позбавляють освячувальної благодаті. Але справа не в тому, якого значення надає цим гріхам Церква: важкість гріхів проти заповіді «Не чини перелюбу» відкрив нам сам Бог.

Нагадаємо також, що шоста заповідь включає в себе не лише подружню зраду: хоча вона звучить як «не чини перелюбу», Божественне одкровення свідчить про те, що до цієї заборони входять також інші плотські гріхи. «Передання Церкви завжди розуміло шосту заповідь як ту, що охоплює сукупність людської сексуальності», — говорить Катехизм Католицької Церкви, перераховуючи гріхи проти цієї заповіді: хіть, автоеротизм, блуд, порнографія, проституція і так далі.

Про те, що Передання Церкви завжди розуміло цю заповідь саме так, свідчить і Римський катехізис Тридентського Собору. У ньому пояснюється, чому відбулися зміни у формулюванні цієї заповіді: «Перелюб — це зневажання законного шлюбу, як свого, так і чужого. Чоловік, який вступає у [статеві] стосунки з незаміжньою жінкою, порушує власний подружній зв’язок; той, який вступає у стосунки з заміжньою жінкою, порушує чужий зв’язок. Під забороною перелюбу Бог мав на увазі заборону будь-якого непристойного гріха, який збезчещує. Це чітко видно з Писання, де Господь називає інші види нечистих гріхів, які у вузькому розумінні не є перелюбом».

«Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт 5, 27-28). Таким чином, Ісус виходить далеко за межі перелюбу в фізичному сенсі. Він говорить про духовний перелюб, який відбувається через погляд із пожаданням, тобто з бажанням використати іншу людину як об’єкт, подібно до вуличної жінки.

Святий апостол Павло у Першому посланні до коринтян стверджує: «Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники… — царства Божого не успадкують» (1Кор 6,9). І ще, з Послання до галатів: «Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість» (Гал 5,19). У Посланні до ефесян Павло повторює: «Бо знайте, що жодний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель — не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві» (Еф 5,5).

У декларації віровчення Persona Humana говориться: «Моральний порядок сексуальної сфери включає для людського життя такі високі цінності, що будь-яке пряме порушення цього порядку є об’єктивно важким». Ось чому навіть такі гріхи, як автоеротизм, які не залучають іншу людину, але вчинаються таємно, — об’єктивно важкі й потребують сповіді для того, щоби приступати до Святого Причастя.

Безумовно, серед гріхів проти шостої заповіді є більш чи менш важкі, хоча всі вони — смертні. Святий Тома Аквінський у «Сумі теології» нагадує, що подружня зрада — це важчий гріх, аніж блуд, оскільки, крім блуду, зрада — це прояв несправедливості й невірності щодо подруга. Тим не менш, менша важкість гріха не виправдовує його, і блуд — це такий самий смертний гріх, як і перелюб.

Ангельський вчитель пояснює, що гріхи проти шостої заповіді завжди стосуються важкої матерії тому, що коли людина їх скоює, вона зловживає своїм тілом, тим самим зневажаючи Господа — головного господаря нашої тілесності. Святий Тома також каже, що гріх нечистоти більше, ніж будь-який інший гріх, робить людину неприхильною до прийняття Євхаристії, бо «при цьому гріху більше, ніж при будь-якому іншому, дух підкоряється плоті, перешкоджаючі любові, яка потрібна для звершення цього Таїнства».

Отже, увага до шостої заповіді пояснюється не своєрідною зацикленістю на цій темі, а має цілком зрозумілі біблійні, богословські та пастирські обґрунтування.