Питання: навіщо отримувати повний відпуст (індульгенцію) раз у раз, якщо він — повний, тобто остаточний? Навіщо служити Месу за одного й того ж померлого багато разів?
Відповідає Vatican News:
Нагадаємо, що індульгенцію, тобто відпущення тимчасової кари за гріхи, в яких людина вже покаялася в Таїнстві Сповіді, можна отримати як для себе, так і для померлих. Коли ми говоримо про кару, то не треба розуміти це як певну помсту Бога ззовні — кара настає як природний наслідок гріха; вона витікає із самої природи гріха. Будь-який гріх призводить до невпорядкованої прив’язаності до створінь, що перешкоджає людині споглядати Творця повною мірою. Щоби звільнитися від цієї прив’язаності, душа має очиститися. Очищення відбувається або під час нашого земного життя, коли ми зі смиренням і покаянням приймаємо різноманітні життєві випробування, або після смерті, коли душа перебуває у стані, що зветься «чистилищем». У цьому стані душа готується до вічного споглядання Бога в райському блаженстві.
Варто зауважити, що ми зараз говоримо лише про тимчасову кару, а не про вічну. Вічна кара настає, коли людина перебуває у стані важкого, смертного гріха, який взагалі розриває спілкування з Богом. Вічна кара за гріхи відпускається, коли людина відновлює спілкування з Богом через покаяння. Тоді людина знову повертає дружбу з Господом і вічне блаженство.
Але залишається тимчасова кара, яка потребує очищення, — або в цьому житті, або в чистилищі. Джерело будь-якої індульгенції (слово індульгенція походить від лат. поблажливість, милість) — це Жертва Христа, джерело усякої благодаті. Уділяючи відпуст, Церква насамперед черпає зі скарбниці Жертви Христа, від святості Пресвятої Діви Марії та всіх святих.
Отже індульгенція — це відпущення тимчасової кари. Індульгенцію дає Церква, яка має владу зв’язувати і розв’язувати. Цю владу дарував їй Ісус Христос. Індульгенція дається не лише для того, щоб прийти на допомогу християнину, а й для того, щоб спонукати його до звершення богоугодних справ.
Тому надання індульгенції (відпусту) завжди пов’язане з певними умовами. Перша й необхідна умова — це Таїнство Сповіді. Помилкове або навмисно неправдиве твердження, ніби індульгенція — це і є відпущення гріхів. Індульгенція не може бути дарована людині, яка не отримала відпущення гріхів у Таїнстві Сповіді. Потім необхідно приступити до Причастя, помолитися в намірах Святішого Отця і виконати дію, з якою пов’язана та чи інша індульгенція. Вона може бути уділена в зв’язку з різними святами, з участю в різноманітних богослужіннях, відвідинами певних храмів, з нагоди ювілеїв тощо.
Орган Римської курії, через який Церква надає індульгенції, — це Апостольська пенітенціарія. На офіційному сайті цієї установи є модуль, за допомогою якого можна попросити про індульгенцію, наприклад, у зв’язку з першою Святою Месою висвяченого священника або з нагоди ювілею дієцезії. Зазвичай умови для отримання індульгенції треба виконати протягом 8-15 днів, але бувають й інші варіанти. Деякі індульгенції можна отримувати навіть щодня, наприклад, молячись Розарій або Коронку до Божого Милосердя.
Згідно з домобудівництвом спасіння, індульгенція може бути або повною, або частковою. Деякі індульгенції, згідно з постановою Церкви, можуть бути лише частковими, тобто вони тільки частково відпускають тимчасову кару. Інші ж індульгенції можуть бути повними, тобто вони повністю звільняють від тимчасової кари. Тим не менш, їх теж можна отримувати багато разів і навіть щодня.
Здавалося б, для чого, якщо можна отримати таку індульгенцію раз і назавжди? Справа в тому, що ми ще не згадали про ще одну умову для отримання індульгенції. Це — повна неприв’язаність до будь-якого гріха, навіть легкого, повсякденного. Це означає, що в нашій душі має царювати повнота любові, не повинно бути ані сліду поганих думок, образ, бажання відплатити за зазнане зло тощо. Саме це — найважчий пункт, через який ми ніколи не можемо бути впевненими, що справді отримаємо повний відпуст. Але в такому разі, якщо всі інші умови виконано і ми в будь-якому разі маємо намір уникати усілякого гріха, то отримуємо часткову індульгенцію.
Те ж саме можна сказати і про Святу Месу, яка правиться за одного й того ж померлого багато разів. Загалом, однієї Святої Меси в житті достатньо для того, щоби повністю освятити кожного з нас. Але проблема в тому, що ми ніколи повною мірою не засвоюємо всіх скарбів благодаті, які дарує нам Євхаристія. Тому ми приступаємо і приступаємо до цієї скарбниці, зростаючи в особистому прилученні до милостей, які вона дає.
Під час Меси, зокрема за померлого, ми отримуємо милості тієї мірою, якою ми готові їх прийняти; ось чому ми долучаємося до Христової Жертви багато разів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
