Захитатись, щоб випростатись

Роздуми над Божим Словом на І неділю Адвенту, рік В

Сьогодні ми розпочинаємо новий літургійний рік — час надії та сподівання. Проте вже одразу Ісус нам говорить про кінець світу. Чи доречно на самому початку говорити про кінець? Це означає, що кожний день нашого життя, або літургійного року, зовсім не гарантований, але дарований нам Богом для очікування та поклоніння. Ось чому новий літургійний рік розпочинається Адвентом, часом радісного очікування на повернення Господа.

На жаль, багато людей тільки ціпенітимуть від страху та очікування того, ЩО надходить на цілий світ (Лк 21, 26). Чому так відбувається? Звідки береться стільки людського страху? Справа в тому, що вони не очікують того, «ХТО» надходить, але дожидають того, «ЩО» надходить. Коли люди зосередженні тільки на цьому матеріальному світові, то спроможні бачити лише [сонце, і місяць, і зорі], а на землі тривога народів у сум’ятті морського реву та розбурханих хвиль (Лк 21, 25). Багато людей вірять у рух Сонця та Місяця, щоби мати знаття, що для них надходить сьогодні. Одні наглядають за зірками по гороскопах. Інші стежать за новинами по телебаченню, в яких лише тривога, сум’яття та розбурхані хвилі. Ці люди сприймають тільки на те, що на поверхні землі. Натомість значення подій залишається прихованим.

Ісус говорить не про небесні світила, тільки про знаки на них. Коли небесні сили захитаються, тоді Його учні мають випростатись. Не можна цього розуміти дослівно, наче якусь космічну катастрофу. Похитування — це символ молитви. Під час молитви юдеї хиляються над святими текстами і похитуються. Це має велике духовне й символічне значення. Коли Мойсей отримував закон Божих заповідей, то ввесь народ бачив та чув громи та полум’я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли [дослівно ХИТАЛИСЯ] та й поставали здалека (Вих 20, 18). Така постава серед розбурханого світу виражає острах Божий та поклоніння, коли все тіло, киваючись уперед-назад, погоджується з Божими присудами і постановами.

Крім того, це нагадує рух полум’я свічки, яке, палаючи, ніколи не залишається нерухомим, але похитується під час молитви, від початку до кінця. Саме так навчає сьогодні Ісус: Тож пильнуйте, молячись, у кожному часі, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, — і стати перед Сином Людським (Лк 21, 36). Схиляючись у молитві й поклонінні, ми очікуємо на повернення Господа. Коли Він надійде — закінчиться час молитви в очікуванні, настане час молитви у спогляданні: Коли ж почне це збуватися, випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше викуплення (Лк 21, 28).