У дні, що передували Страстям і смерті Ісуса, Він мандрував Витанією.
Коли Він сидів за столом під час обіду, влаштованого на Його честь, «то підійшла жінка з алебастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову» (Мк 14, 3).
Яке значення мало це помазання?
Перш за все, нард був дуже дорогим. Католицька енциклопедія пояснює, що олія нарду була настільки рідкісною і цінною, що її зберігали у спеціальних алебастрових горщиках, а єгиптяни твердили, що вона здатна зберігати свій аромат навіть протягом століть».
Але хоча нард був неймовірно дорогим, його символізм у Євангелії не обмежується високою ціною.
Крім Євангелія, нард згадується ще лише в одній книзі Святого Письма. Це Пісня Пісень, написана у формі любовної поезії, яка в алегоричний спосіб виражає Божу любов до нас. Ці рядки описують, як жінка (втілення нас самих) помазала себе нардом, поки її коханий сидів за своїм столом.
«Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах. Торбинка мірри — любий мій для мене, на моїх грудях спочиває» (Пісн 1, 12-13).
У цьому контексті легко побачити, як жінка з Витанії, яку традиційно асоціюють із Марією Магдалиною, хоча Матей, Марк і Лука не згадують її імені, а Йоан називає її Марією, сестрою Марти і Лазаря, втілює у собі жінку з Пісні Пісень, виливаючи нард на свого коханого Царя — Ісуса.
Дом Проспер Ґеранже дотримується такого ж прочитання у своєму «Літургійному році», вказуючи на дорогоцінний нард Магдалини як на «емблему великодушної та співчутливої любові».
Коли ми читаємо цей уривок із Євангелія, ми можемо поставити себе на місце жінки з Витанії і запитати себе, чи любимо ми Ісуса так, як вона?
На все, що згадується у Євангеліях, існує певна причина, і хоча спочатку ми можемо цього не розуміти, заглибившись у Святе Письмо, ми можемо відшукати там багаторівневий сенс.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia