Давид Валлз жив у багатстві й розкошах, але це привело його до кризи цінностей. Він вирішив побувати на реколекціях — і тоді відкрив, що Бог для нього приготував.
До спільноти монахів-бенедиктинців у Монсерраті вже чотири роки не приходив жоден новий монах. Аж нарешті настав цей радісний день: є новий співбрат, і він вельми незвичайний. Це 57-річний Давид Валлз, колишній директор двох міжнародних фірм, зокрема однієї — нафтової.
«Тепер я щасливий»
«Я був багатий і провадив розкішне життя, однак щасливим я не був», — пояснив Валлз, який вирішив покинути все своє багатство і присвятити своє життя молитві, целібату, в убогості й послуху, згідно зі Статутом св. Бенедикта.
«Тепер я щасливий» — стверджує він після того, як пізнав, що «гроші і влада щораз більше не приносили задоволення, аж довели мене до кризи. Але то не була криза 40-річчя. То була криза цінностей».
У найбільше критичний момент «людина, яка мене любила, порадила мені знайти час, щоб зупинитися; я вирішив поїхати до Монсеррат і відбути реколекції». Там Бог вказав йому шлях: «Це не сталося раптово, в один день; то був процес».
«Я був агресивним керівником»
Давид Валлз Ґонсалвес народився в католицькій сім’ї, в барселонській дільниці Сантс Ла Бордета, і був вихований у релігії, однак відійшов від віри. «Ма багато партнерок, з однією з них — цивільний шлюб, ми були подружжям п’ять років. Але я ніколи не мав дітей. Я був егоїстом, хоч і обманював себе самого, вважаючи, що я завдяки цьому щирий перед своїми нареченими. Я був агресивним директором і любив гроші».
Він не пишається тим, як жив раніше. «Коли усвідомлюєш, що люди довкола тебе нещасливі і що ти міг їх скривдити, — нема іншого виходу, ніж зупинитися», — каже монах.
Процес навернення і покликання до богопосвяченого життя зробив так, що Давид Валлз відмовився від праці в Мадриді й перебрався до Монсеррата, щоби там стати спершу постулантом, а потім новіцієм. Загалом це зайняло 10 років життя: щоб, очищаючись, молитися і впевнитися у правильності свого рішення.
У неділю Зіслання Святого Духа, 2019 року, під час конвентуальної Святої Меси він склав обіти, й відтоді його звати Пау (Павло). Колишній директор зобов’язався жити як монах до кінця життя, і «мені цього досить і це робить мене дуже щасливим».
Переклад CREDO за: Долорз Массот, Aleteia
Фото: абатство Монсеррат. Джерело: Вікіпедія
фінансово.
Щиро дякуємо!
