…але, з іншого боку, жоден інший день тижня не пасує для Різдва!
Дивне буде Різдво
— Дивне буде Різдво цього року, — сказала одна дитина.
— Ой! А це ж чого? — спитав я.
— Бо випадає на неділю. В неділю ми завжди святково одягаємося і йдемо на довгу Месу.
— Ага, — сказав я. — Але тобі варто знати, що Різдво Христове якось ніби ніколи «не пасує», без огляду на день тижня, на який воно випадає.
— Як це?
— Ну подумай, яким безглуздим є Різдво в понеділок.
— Хммм… Ну, не знаю, — відповів цей юний паросток.
— Як довго триватиме цьогоріч Четвертий тиждень Адвенту? — запитав я.
— Ну, це ж очевидне. Тиждень!
— Справді. А як Різдво випадає на понеділок, то скільки триває Четвертий тиждень Адвенту?
— Ой. Тільки один день! Твоя правда. Це дивно.
— А коли Різдво у вівторок?
— То що?
— А що буде в понеділок перед різдвяним вівторком?
— А! Святвечір!
— А що було днем раніше?
— День недільної Меси.
— Забагато цього всього, і все йде підряд одне за одним.
— Хммм… — знов замислилось дитя. — А справді, Різдво у вівторок це якось нерозумно!
— Зате Різдво у середу це ще гірше, — сказав я. — Коли воно в середу, то ніби щось перервали, ніби не дали нам навіть одного цілого тижня на приготування, так якби Різдво наставало несподівано, зненацька.
— Ну, може й так, — сказала дитина. — І ніхто не хоче в середу йти на довгу Месу!
— Абсолютно, — погодився я. І, подумавши хвильку, додав:
— Ну, може, декому це не заважає…
— Але ж нема нічого поганого, якщо Різдво у четвер, — сказала дитина з натиском.
— На мою думку, Різдво у четвер було би цілком окей, якби не День Подяки.
— А, це коли знову збиратися незабаром після того, як збиралися всією сім’єю, тільки вже на Різдво. Втім, це натягнутий аргумент. Але я прекрасно розумію, що ти маєш на увазі щодо Різдва, яке випадає на п’ятницю.
— Справді?
— Ну. Колись Різдво було в п’ятницю і у нас не було вихідних!
— Як то «не було вихідних»?
— Ну, на Різдво нам зазвичай дають додаткові дні відпочинку. А Різдво у п’ятницю це просто як звичайний вікенд.
— Ага. А Різдво в суботу це як звичайний день недільної Меси, тільки в суботу.
— так! Два дні довгих Мес підряд!
— Отож, бачиш, моя дитино, що Боже Різдво «не має сенсу» ні в один жень на тижні!
А Великдень?
І тоді я побачив жалість в очах дитини.
— Ну добре. Давай.
— Що тобі давати?
— Вочевидь ти хочеш витягнути якусь духовну науку з цієї розмови!
— Чому ти так вважаєш?
— Бо в тебе завжди тау, тату. Можу закластися, все закінчиться тим, що ти про це напишеш! Тільки імені мого хоч не називай.
— Як забажаєш… Я не для того кажу про різні речі, щоби про це потім писати. Але ти маєш рацію: я вважаю повністю правильним із духовної перспективи, що Боже Різдво не має свого «дня, якому пасує».
— «І це тому, що…»?
— І це тому, що Попільна Середа це завжди середа, так як має бути: ми відчуваємо покутний характер середи. Великдень завжди у неділю, і це йому цілком пасує. До тієї міри, що всі неділі мають у собі щось від тої «недільності» Великодня.
— Тату, немає такого слова, як «недільність».
— А ти пам’ятаєш, що казало Євангеліє у Першу неділю Адвенту? Ісус прийде як…
— Як злодій уночі?
— Саме так. Покута передбачувана, а Ісус воскресає в день, який заповідав, — але народжується завжди у «неочікуваний» момент і неочікуваним способом. І ніколи нема для цього «відповідного моменту»!
— А водночас завжди є відповідний момент.
— Саме це я і збирався написати. Ой, тобто сказати…
— Ну ось тобі маєш! Хоч не пиши, я син чи донька, нехай люди самі здогадаються.
— Як скажеш, золотце…
Переклад CREDO за: Том Гупс, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
