У Євангелії є слова, які з людського погляду здаються незрозумілими, а часто навіть бентежать. Євангеліє буває незручним або змушує до цілковитої зміни життя.
Сучасні світогляди й концепції організації «нового світу» чітко сигналізують, що для них Євангеліє незручне. Навіть в інституційній Церкві чимало висловлювань Ісуса та євангелістів замовчують. Тоді як Ісус очікує прийняття Його Євангелія усім серцем; і це зрозуміло, якщо знаєш, що Євангеліє — це любити Бога усім серцем, усією душею, усім розумом і всією силою — каже отець-професор Едвард Станєк.
1.Наслідування Ісуса
«Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною”» (Лк 9,23).
Ісус ставить питання руба: йдеться про збереження свого життя. Якщо хтось хоче зберегти своє життя — тобто завжди мати рацію, — то він уже його втратив; а якщо зможе погубити його заради Ісуса, то здобуде його. Ісус коментує це наступними словами, які можуть шокувати кожного, хто мислить земними категоріями (для мене, учня Ісуса, Він завжди має рацію):
«Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує» (Лк 9,24).
Треба мати сміливість поглянути на себе й точно визначити, хто я. Тоді людина побачить, що вона — «ніщо перед Господнім Лицем». Це відбувається в момент зустрічі з живим Богом або — що сьогодні часто буває — з воскреслим Ісусом, коли розпізнаєш у Ньому Божого Сина.
Суть справи полягає в тому, чого хоче людина. Спасти себе сама вона не може, бо неможливо спасти ні пил, ні нікчемність, якими вона є. Є шанс — і це шокує в Євангелії, — що можна свідомо і добровільно змінити своє життя відповідно до концепції, представленої Христом. Наше земне життя втрачається і ті, хто інвестують у нього, втрачають усе. Ісус відкриває нам очі на те, що будь-яка інвестиція в дочасне для людини шкідлива і призводить до трагедії. Цю істину Він ще сильніше підкреслює в наступному реченні:
«Хто б соромився Мене та Моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів. Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерті, аж поки не побачать Божого Царства» (Лк 9,26-27).
2.Уміти втрачати і здобувати
«Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?» (Лк 9,25).
Слова Ісуса звернені до всіх Його слухачів. Він хоче ними повідомити, що для того, хто наважується опанувати мистецтво жити згідно з Євангелієм (яке полягає у слідуванні за Ним), Він буде провідником у будь-якій ситуації. Такий учень Христа завжди рахується зі своїм Учителем і не випускає Його з поля зору. Піти за Ісусом — справа добровільна і до цього не можна примушувати.
Тому добровільність полягає у свідомому виборі ієрархії цінностей, якою живе Христос. Якщо я хочу йти за Ним, то Його ієрархія цінностей є і моєю. Ісус пропонує три умови слідування за Ним. Перша: зректися самого себе. Йдеться про те, щоб зректися своєї правоти. Христос завжди має рацію, і йдеться зовсім не про те, щоб розуміти Його думки. Я маю наслідувати Його в повсякденному житті. В цьому суть віри: я визнаю правоту Ісуса, знаючи, що зрозумію це пізніше. Хто робить кроки лише згідно зі своїми міркуваннями, той не йде за Ісусом.
3.Євангельський ризик
«Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце» (Лк 12, 32‑24).
Ісус прийшов до нас із дому Отця і чудово знає багатство й красу Царства свого Отця. Він хоче переконати нас, що це Царство має бути на першому плані, а кожну годину земного життя потрібно використати для того, щоб приготуватися до переходу. Життя на землі — це лише короткий шлях, а його мета — Боже Царство. Христос чітко говорить про рішення Отця, який хоче дати нам Царство, тобто уділити його у формі благодаті тим, хто живе на землі, як у дорозі, не інвестуючи в блага цього світу, бо це не має сенсу. Ісус, кажучи нашою мовою, очікує від своїх учнів, що вони продадуть своє майно і віддадуть гроші потребуючим, тобто закликає до мудрої милостині.
Є час на примноження талантів і час їхнього продажу, щоби збагатити потребуючих. Надзвичайно цінним є заклик зробити собі гаманці, що не старіються, тобто перерахування зі свого рахунку на потреби дому Отця, яке стає невичерпним скарбом. Варто зауважити, що блага, накопичені на небесному рахунку (найлегше це зробити шляхом мудрої милостині), недоступні злодіям і незнищенні. Ісус каже: «Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце». Отже, йдеться про те, щоб на землі серце було наповнене вічними скарбами, тобто пульсувало милосердям Христа, — бо серце вже в Божому Царстві й має здорову дистанцію до земного. Таке серце дякує за те, що має, і вміє це творчо використовувати для збагачення інших.
4.Актуальні слова Христа
«(…) то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю. Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.
А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12, 46‑48).
Ісус чітко зазначає, що величина посмертної кари й нагороди залежить від розпізнання волі Отця. Це завдання кожної дитини Отця. Слухачі Христа діляться на тих, які хочуть знати волю Отця, щоб її виконувати, і якщо вони її не виконують, то на них чекає велике покарання; і на тих, які не знають волі Отця не з власної вини і не виконують її — на них чекає невелике покарання.
На практиці все зводиться до виконання волі Отця «тут і зараз», бо на землі воля Отця вписана в час. Учень Ісуса сповнений бажання пізнати й виконати волю Отця. Це поєднується зі свідомою відмовою від власної волі. Слова Ісуса не потребують коментарів. Натомість коментарів потребують наші дії, якщо вони є виконанням нашої волі, а не волі Отця.
5.Тісні двері
«Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть» (Лк 13, 24).
Ці слова Ісуса є відповіддю на запитання, яке Йому поставили: «Господи, чи мало буде тих, що спасуться?» (Лк 13, 23). Ісус чітко дає зрозуміти, що самого бажання спастися ще замало, треба вирішити пройти крізь тісні двері — тобто відмовитися від усього, що не протиснеться в ці двері. Це можуть бути тонни земних благ. Багато людей вважають: якщо вони роблять добро, то Бог не може мати до них претензій. Тоді як для Небесного Отця важливо тільки виконання Його волі, бо це і є те добро, яке можна пронести крізь тісні двері. Тому воно буде їжею у вічному житті.
Ісус чітко сказав у Євангелії від Йоана: «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити» (Йн 4, 34).
Виконання волі Отця — це їжа для учнів Христа на землі й у вічності. Святий Матей говорить не тільки про тісні двері, а й про тісну дорогу, яка веде до цих дверей, — та про широку дорогу, яка полягає у виконанні власної волі й не веде до спасіння, а закінчується жахливою катастрофою:
«Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт 7, 13‑14).
6.Любов, а не ненависть
«Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем» (Лк 14, 26).
Ці слова, прочитані без зустрічі з Ісусом, шокують, бо сприймаються як Його заклик до ненависті, причому в сімейному колі, навіть ненависті до себе. Натомість це — виразне твердження Ісуса, що хто живе Євангелієм, той живе любов’ю. Вміє любити себе, вміє любити батька і матір, дружину й дітей, братів і сестер. А якщо не любить — то ненавидить, а тоді живе у світі ненависті, який є протилежним Євангелію. Ми бачимо світ ненависті в усіх системах у світі: політиці, економіці, суспільному житті, вихованні, релігійних інституціях — і навіть у батьківському домі.
Тому Христос застерігає, щоб любов до Нього передувала будь-якій іншій любові, бо тоді Він завжди присутній. Кожний, хто був утаємничений в Євангеліє і пережив особисту зустріч із Воскреслим, розуміє слова, які Він сказав. Ісус не закликає до ненависті, Він закликає цими словами до любові, зокрема, до тієї, що пробачає. Важко пробачити собі, батькові й матері, а іноді важко і своїм дітям. Хто не вміє пробачати, той не вміє любити.
*Уривок із книжки о. Едварда Станєка «Іcусе, як ти міг таке сказати… Разючі слова з Євангелія»
фінансово.
Щиро дякуємо!
