Вона багато молилася, зокрема Розарій. Одного дня — їй тоді було 13 років — вона пережила щось, що описала як «вибух молитви в серці».
П’єріна Лоренціна Бетроне народилася 6 квітня 1903 року в Салюццо, в Італії, як друга з шести доньок П’єтро Бетроне і Джузеппіни Ніріно, власників пекарні. Вона була повністю звичайною дівчинкою з приємним радісним характером, і ніщо в ній не вказувало на те, що Ісус її вибере, щоб вона стала Його улюбленою «жертовною душею».
«Вибух молитви в серці»
П’єріна багато молилася, зокрема — Розарій. Одного дня (їй тоді було 13) вона йшла кудись за дорученням своєї мами, і по дорозі пережила щось, що описала як «вибух молитви в серці». Дівчинка зупинилася і — сама не усвідомлюючи того, що діється, — промовила слова: «Боже мій, люблю Тебе!» Цей інтенсивний духовний досвід започаткував її особливі стосунки з Господом Ісусом.
В урочистість Непорочного Зачаття П’єріна віддала себе повністю Діві Марії. Повертаючись на місце після причастя, вона почула виразне запитання: «Чи хочеш належати мені?» Це було до такої міри глибоке переживання, що вона залилася сльозами і прошепотіла: «Так!»
Тоді П’єріна зрозуміла, що має покликання до богопосвяченого житті. Однак коли вона почала шукати якесь із некляузурових згромаджень, то натрапляла на найрізноманітніші перешкоди. Дівчина, однак, не занепадала духом, уповаючи, що Ісус має для неї спеціальний план. Зрештою в 21 рік вона домоглася свого.
Однак уже незабаром її сповідник, о. Аккомазо, усвідомив, що дорогою цієї нової сестри має бути закритий монастир, і порадив їй вступити до монастиря кларисок капуцинок у Турині. П’єріну туди прийняли 17 квітня 1929 р., а після періоду приготувань та часу розпізнання, 28 лютого 1930 р., вона склала перші обіти, приймаючи ім’я Консолата (Утішення).
«Безперервна молитва любові»
В духовній дорозі її провадив сам Ісус, і то Він сказав їй, чого від неї очікує. Як показувало її чернече ім’я, вона мала стати утішителькою Його Пресвятого Серця (варто додати, що в Турині Божу Матір ушановують як Утішительку). В день складення обітів сестра Консолата почула слова: «Закликаю тебе тільки до одного: безперервного акту любові».
Сестра Марія Консолата склала довічні обіти 8 квітня 1934 року. Вона працювала куховаркою, одвірною і шевчинею (робила заготовки для взуття). 9 листопада того ж року записала: «Ісус об’являє мені найприхованіші муки свого Серця, викликані невірністю присвячених Йому душ».
Незабаром вона почала відчувати глибоке прагнення відшкодувати Богу за гріхи світу. Записала, що Ісус сказав їй: «Не думай про мене як про суворого Бога, бо я насамперед Бог любові».
У цей період Ісус дав с. Консолаті молитву: «Ісусе, Маріє, люблю вас, рятуйте душі!» Він висловив прагнення, щоб цими словами молилися всі. А сестра Марія Консолата почала промовляти ці слова неустанно, виражаючи так, згідно з волею Ісуса, «безперервний акт любові».
Ісусе, Маріє, люблю вас, рятуйте душі!
Сестра Консолата, як і багато хто в першій половині ХХ століття, хворіла на сухоти (туберкульоз легень). 1939 року вона записала: «Мені дано помирати частинками». Сестра страждала аж до самої смерті, яка настала 18 липня 1946 року. Їй тоді сповнилося 43 роки.
По собі вона залишила записи зі словами Ісуса, її Господа і Спасителя. 6 квітня 2019 р. Папа Франциск проголосив Марію Консолату Бетроне Слугою Божою.
«Є такий прекрасний короткий молитовний акт, молитва, яку наш Господь дав сестрі Марії Консолаті Бетроне: ‘Ісусе, Маріє, люблю вас, рятуйте душі!’ Вона дуже проста, але має велику силу», — сказала Мати Анджеліка з монастиря кларисок для католицького телебачення EWTN.
Переклад CREDO за: Ларрі Петерсон, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
