Час Великого Посту — це чудова можливість подивитися на навколишню реальність так, як робив це Ісус.
Великий Піст — прекрасний період, у який ми заохочені до нових духовних практик і поглиблення стосунків з Ісусом Христом. Бенедикт XVI вважав цей час ідеальною нагодою синхронізувати наше бачення світу з баченням Спасителя.
Дивитись, як Ісус
У своєму посланні на Великий Піст 2006 р. папа пояснював, що ми маємо порівняти: як дивимося на світ і людей ми, і як — Ісус:
«Церква, освітлена цим пасхальним світлом, знає, що для того, щоби сприяти повному розвитку, мірою нашого погляду на людину має бути погляд Христа. Тому жодним чином не можна відділяти задоволення матеріальних і соціальних потреб людей від задоволення глибоких потреб серця».
Піст, молитва, милостиня
Бенедикт XVI вважав: для справжньої відповіді на потреби сучасного світу ми повинні бачити людські страждання та бідність очима Христа, тобто глибоко і всебічно. Як пояснив сам, духовні практики Великого Посту — піст, молитва й милостиня — можуть допомогти нам помітити іншу людину та вдовольнити її потреби.
«Перед лицем жахливого виклику бідності, на яку страждає переважна частина людства, байдужість і закритість у своєму егоїзмі неприпустимо суперечать “погляду” Христа. Піст і милостиня, які Церква разом із молитвою особливо рекомендує в період Великого Посту, є сприятливою нагодою плекати цей “погляд Христа”. Приклади святих і місіонерський досвід, якими багата історія Церкви, дають цінні вказівки, як найкраще підтримувати розвиток. Також і сьогодні, у часи глобальної взаємозалежності, можна дійти висновку, що жоден економічний, соціальний чи політичний план дій не може замінити того дарування себе іншим, у якому виражається милосердна любов».
Побачити людей у потребі
Задоволення потреб світу — діяльність, гідна похвали. Однак, на думку Бенедикта XVI, воно має іти в парі з одночасним прагненням духовного спасіння інших людей. Реалізації такого прагнення сприяють практики Великого Посту, які звільняють нас від егоїзму й переводять наш погляд на людей у потребі:
«Кожен, хто діє за цією євангельською логікою, переживає віру як дружбу із втіленим Богом і, як і Він, бере на себе тягар матеріальних і духовних потреб ближнього. Дивиться на нього як на безмірну таємницю, гідну безмежної турботи й уваги. Знає: хто не дає Бога, той дає дуже мало, як казала св. Мати Тереза з Калькутти: “Найперша бідність народів — це незнання Христа”. Тому потрібно допомагати віднайти Бога в милосердному обличчі Ісуса — без цього неможливо створити цивілізацію з надійним фундаментом».
фінансово.
Щиро дякуємо!
