Я провела довгі роки, намагаючись за допомогою молитви позбутися своїх страждань. Кожне моє благання — через вражаючу колекцію Новенн, Розаріїв, вотивних свічок і Мес у відповідному намірі — зводилося до одного крику: «Будь ласка, зціли мою дитину!»
Розумієте, я — мати блудного сина.
У дні, коли здавалося, що життя не має сенсу, я недовірливо хитала головою, дивуючись: «Як ми до цього дійшли?» Я прочитала всі дитячі книжки, від початку до кінця, а потім знову й знову їх перечитувала. Я роками годувала грудьми, незважаючи на те, що це було неймовірно боляче і зовсім не так «природно», як обіцяли «експерти». Я купила дорогий компакт-диск «Baby Mozart» і щовечора відтворювала його. Мені був гарантований успіх!
Але правда така, що я весь час йшла сюди, де є зараз. Я не раптово прокинулася від болю порожнечі; життя мого сина протягом останніх 10 років було повільним і непомітним дрейфом. Подалі від мене — і від себе також. І хоча я віддала би все, щоб побачити його сьогодні зціленим, неушкодженим і повністю живим, мене втішає думка про те, що я ніколи не любила його так, як того дня, коли вирвалася з хаосу і довірила його Отцеві.
Я не завжди відчувала це так. Протягом років я була переконана, що не Божа, а моя любов відкриє очі моєму синові і приведе його до тями. Я вхопилася за свою безбожну самовпевненість, вважаючи, що рятувати свого сина — це обов’язок матері, і завдяки своєму науковому ступеню з дисципліни «співзалежність» я долала цей виклик. Але все змінилося одного літнього ранку у храмі. Виявивши прогалину у своєму останньому плані, я пішла на Месу і впала на лаву, абсолютно розчарована і закрита до благодаті, яку мала отримати.
Відчувши чиюсь присутність позаду себе, я обернулася і побачила літнього чоловіка з посланням, яке змінило все.
«Господь подбає про тебе, — сказав він. — Він попросив мене сказати це тобі».
Я більше ніколи не бачила того чоловіка.
У ті дні, коли життя виглядає зовсім не таким, як я собі уявляла…
У хвилини, коли я здригаюся від горя…
Коли сторінка календаря перегортається, а розколоте життя триває…
Коли мені боляче дихати…
Я пригадую…
Господь піклується про мене. Він подбає про мого сина. Він подбає про все.
І, згадуючи це, я оживаю.
Переклад CREDO за: Лора Фелпс, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
