Одна з причин, чому Пресвяте Серце Ісуса є об’єктом нашого урочистого вшанування — це його допомога у боротьбі людини з самотністю.
Кардинал Ратцінґер писав: «У чому насправді полягає щастя людини? Можна сказати, що корінь нещастя людини — це самотність, це відсутність любові, це існування, не охоплене любов’ю, яка надає йому сенсу».
Пресвяте Серце Ісуса — це протиотрута. Святий ХІ століття Петро Даміані писав: «Саме у цьому прекрасному Серці ми знаходимо всю зброю, необхідну для нашого захисту; всі засоби, потрібні для лікування наших лих, усю наймогутнішу допомогу проти ворожих нападів; усі найсолодші розради у наших стражданнях; усі найчистіші насолоди, які наповнюють наші душі радістю. Ви страждаєте? Ваші вороги переслідують вас? Вас турбують спогади про минулі гріхи? Ви відчуваєте, як хвилюється ваше серце від неспокою, страху, пристрасті? Підіть і киньтеся в обійми Ісуса Христа. Увійдіть у Його Пресвяте Серце. Це санктуарій, притулок для святих душ, місце спочинку, де наші душі перебувають у повній безпеці».
Ніщо не може потішити Ісуса більше. «Найбільше прагнення Пресвятого Серця Ісуса, — зазначив монсеньйор Роберт Г’ю Бенсон, — полягає в тому, щоб Його допустили до тієї внутрішньої таємної кімнати душі, де людина є самою собою, а отже, абсолютно самотньою».
Папа Бенедикт XVI заохочував нас: «Боже Серце кличе до наших сердець, запрошуючи нас вийти з самих себе, облишити свою людську самовпевненість, довіритися Йому і, наслідуючи Його приклад, перетворити себе на дар безмежної любові».
Давайте прислухаємося до чудової поради Папи Франциска: «Тепер настав час сказати Ісусу: Господи, я дозволив собі бути обманутим; у тисячу способів я уникав Твоєї любові, але ось я тут, щоб відновити свій завіт із Тобою. Ти мені потрібен. Спаси мене знову, Господи, візьми мене ще раз у свої відкупительні обійми».