Лк 18, 1-8
Коли ми читаємо притчу про неправедного суддю, звісно, наші симпатії маємо по стороні бідної вдови, яка не має грошей на хабара, а без нього до цього судді краще навіть не підходити. Ми думаємо, що ця бідна вдова – невинна, що вона стала жертвою якогось жадібного багача, який хоче забрати в неї останнє, і немає нікого, хто б її захистив.
Але, цілком можливо, закон є саме по стороні її супротивника, і він вимагає справедливості. Можливо, що її чоловік, як був ще живий, – пив і грав у карти та програв свій дім, і тепер його новий власник жадає отримати свою власність. Можливо, що чоловік перед смертю позичив гроші, і тепер вона не має чим віддати. Або дім чи земля насправді належали якомусь далекому родичу, який загинув, а тепер знайшовся законний спадкоємець і бажає вступити у володіння.
Але можлива й гірша ситуація: можливо, що не покійний чоловік, а вона сама в чомусь завинила. Може, бідний чоловік позичав ті гроші тільки для того, щоб задовольняти її примхи? Може, навіть, він втратив здоров’я і помер від постійних сварок і нарікань з її боку? Може, вона встигла зіпсувати стосунки також з усіма сусідами й родичами, і тепер жоден з них не поспішає до неї з допомогою? Може бути безліч варіантів, але, так чи інакше, в судовій справі «вдова проти супротивника», згідно з усіма нормам закону, винна саме вдова.
Якби цей суддя завжди чинив по справедливості – ніщо не завадило б йому визначити їй належну кару. Тому вдова просить його не про справедливість, а про милосердя! Так, вона вже розкаялася в усіх помилках, яких припустилася, добре розуміє, що правда зовсім не на її боці і що вона – гідна покарання. Але не тільки від скрухи і покаяння залежить пробачення, а також від того, як наполегливо вона просить про це пробачення.
Наш Бог, звісно, не є суддею неправедним – Його вироки завжди є справедливі. Але якби кожного з нас Він судив по справедливості, то жоден з нас не виправдався б на цьому суді. Тому, подібно до бідної вдови, маємо благати Його про милосердя і бути наполегливими в цьому благанні.
Іреней Погорєльцев ОР
Є люди, для яких любити Бога, довіряти Йому – просто, наче дихати чи посміхатися. Отримують вони відповіді на свої прохання чи ні, це жодним чином не впливає на їхні стосунки з Ним. Але таких людей мало. Більшість мучиться, коли Бог з невідомих для нас причин «зволікає захищати» нас.
Ісус розповідає учням про жінку, яка своєю настійливістю змусила неправедного суддю винести бажане їй рішення. Цікава історія з єврейської буденності. Якщо навіть шахрая можна проханнями змусити до правильних дій, то хіба може Святий Бог забути своїх дітей?
Він запитує – а багатьом з нас, на жаль, немає що відповісти. Якщо людина довго не отримує від Господа ніякої відповіді, хоча й молиться про важливе, у душі оселяються сумніви та гіркота. А чи Бог мене чує? Чи Його взагалі обходять мої справи? Чи варто витрачати стільки часу й зусиль на те, що явно є недосяжне? Чи варто говорити з Тим, Хто не бажає тобі відповідати? Чи не є Його схильність лотереєю? Чи це не принизливо – стільки часу битись об зачинені двері?
Кожен, хто таке переживав, знає, який це біль: сумніви в Коханому. Теоретичні балачки про те, що слід молитися й не падати духом, прекрасні, але як намагаєшся це виконати, то постає питання: а де взяти стільки сил, стільки довіри? Як надіятися всупереч здоровому глуздові? Як любити всупереч гіркоті? Як молитися всупереч стражданню?
На жаль, світ задихається від браку тепла. Ми черствіємо та ображаємося на Бога саме від тотального браку животворного досвіду любові. Нам немає звідки взяти цю впевненість у благості Божій, бо найчастіше ми не маємо певності навіть у власних батьках, братах і сестрах. Не знаючи, що таке надійний захист і любов людей, ми не можемо повірити й у захист і любов Бога.
Парадоксально, але факт: Божу любов ми спроможні знаходити лише «по запаху», по маленьких слідах, через людську любов. А якщо людина самотня й не кохана? Як їй важко довіряти Отцю Небесному, як тяжко їй дається кожне слово – вірю, люблю, прощаю, довіряю, дякую…
Але якщо не довіряти Йому – то кому? «До кого ж ми підемо, Господи?..»
фінансово.
Щиро дякуємо!
