Протягом століть багато хто, спираючись на екзотичні припущення, що були засновані на єретичних текстах, написаних задовго до Євангелій, стверджував, нібито Марія Магдалина була «богинею», одруженою з Ісусом, яку Він призначив бути лідером Церкви. Але це не справжня Марія Магдалина, представлена у Євангеліях і прославлена Церквою.
Щоб отримати правдивий портрет цієї знаменитої, але хибно витлумаченої жінки, почнімо з біблійних текстів.
У чотирьох Євангеліях налічується щонайменше десяток згадок про Марію з Магдали — міста на західному березі Галілейського моря. Її описують як біснувату жінку, з якої Ісус вигнав сімох демонів.
Вона також згадується як одна з жінок, що супроводжували Ісуса у Його земному служінні. Вона була свідком розп’яття Ісуса, Його поховання і порожньої гробниці. Після Воскресіння Ісус з’явився перед нею біля гробу.
У західній традиції Марію Магдалину з часом почали ототожнювати з грішною жінкою, описаною в Євангелії від Луки, а також Марією з Витанії, сестрою Марти і Лазаря. Однак східна традиція говорить про них як про трьох окремих жінок, кожна з яких має свій календарний спомин.
Багато феміністок та інших критиків твердять, нібито Католицька Церква, стурбована ймовірним станом Марії як головного апостола Ісуса, звела на неї наклеп і «очорнила», оголосивши повією. Вони кажуть, нібито це сталося через бажання «Ватикану» замовчувати «правду» про Марію Магдалину — таку, як шлюб з Ісусом та авторитет у ранній Церкві. Ця історія про змову і мізогінію звучить привабливо для тих, хто ставить під сумнів роль жінки у Католицькій Церкві та вчення про сексуальність. Але чи це правда?
Церква, Папа і Магдалина
Якщо перші християни мали намір знищити пам’ять про Марію Магдалину, то вони погано з цим упоралися. У Святому Письмі і Традиції Церкви їй відведено значущу роль свідка Воскресіння — і це вражає, з огляду на те, що свідчення жінок мали невелику цінність у єврейському суспільстві І століття.
Та цього недостатньо для тих, хто переконаний, ніби Магдалину навмисно позбавили її законного місця праворуч Ісуса як Його головного апостола. І хоча вона згадується у Біблії частіше, ніж деякі з апостолів, певні автори кажуть, що її маргіналізували «пропагандою» — тобто Новим Завітом, що нібито написаний «партією противників Магдалини».
Читайте також: Свята, що допоможе вам отримати благодаті Пресвятої Крові Христової
Критики часто зображують у ролі лиходіїв-мізогінів ранніх Отців Церкви. Головним підозрюваним у ймовірному злочині проти жінок є Папа св. Григорій Великий. Якось він сказав у проповіді: «Щодо тієї, яку Лука називає грішною жінкою, а Йоан називає Марією, то ми віримо, що це та Марія, з якої було вигнано сім бісів, згідно з Марком».
Чому святий Григорій зробив таке ототожнення?
По-перше, уривок про «грішну жінку» в Луки безпосередньо передує опису «Марії, званої Магдалиною, з якої вийшло сім бісів». Очевидно, він узгодив ці два описи — можливо, тому, що жінка, яка помазала Ісуса, описана як «грішниця», а Марія Магдалина була одержима сімома бісами — і для декого це вказує на те, що вона й була тією грішницею.
Другою причиною того, чому папа Григорій поєднав цих жінок, є місце народження Магдалини. До VI століття біблійне місто Магдала мало репутацію розбещеного й безбожного.
По-третє, Йоан визначає жінку, яка помазала Христа і витерла Його ноги своїм волоссям, як Марію з Витанії, сестру Марти й Лазаря. Святий Григорій, певно, припустив, що дві розповіді про жінку, яка помазала Господа, стосуються однієї події та однієї жінки.
Проте, ймовірно, найважливішою причиною того, що папа Григорій ототожнив Магдалину з «грішною жінкою», є те, що він надавав перевагу тому способу тлумачення біблійного тексту, який зосереджується на моральних наслідках. Він вважав, що сім бісів, які колись володіли Марією Магдалиною, хоч і були буквальними бісами, також представляли і сім смертних гріхів.
Під час цієї проповіді Рим переживав голод і лихоліття війни. Тож Папа скористався цією нагодою, щоб заохотити християн покаятися у своїх гріхах.
Злий наклеп чи папська щирість?
«Створення» святим Григорієм єдиної Марії з трьох різних жінок не підтверджується текстом. Більшість католицьких дослідників Святого Письма погоджуються зі східною традицією, яка говорить, що ці три жінки — окремі особи. Реформований римський календар 1969 року більше не класифікує Марію Магдалину як каяницю, вказуючи на те, що Рим більше не вважає її розкаяною повією. Та хай там як — навіть якщо ідея святого Григорія була помилковою, вона не була обурливою і, тим більше, зловмисною. Як пастир і людина великої святості, папа вважав Марію Магдалину взірцем покаяння, смирення та відданості. Вона була символом надії для грішників.
Хоча його факти могли бути неточними, він не намагався принизити Марію Магдалину, а навпаки, вихваляв її. Слід також зазначити: хоч би яким великим був авторитет Папи Григорія — його вчення про Марію Магдалину не було непомильним і не містилося в жодній енцикліці чи папській буллі. Воно ніколи не визначалось як католицький догмат і не визнавалося жодним Вселенським Собором як священна доктрина.
Всупереч феміністичній критиці та необґрунтованим твердженням протилежного, католики відкрито вшановували Марію Магдалину протягом багатьох століть. Описана деякими Отцями Церкви як «апостолка апостолів», вона була хороброю ученицею Ісуса, що стояла біля Його хреста; вона також була свідком воскреслого Христа.
Марія з Магдали — не жертва наклепу чи очорнення, а справедливо визнаний Церквою взірець вірності й відданості євангельській істині її Вчителя та Господа.
Переклад CREDO за: Карл Е. Олсон, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
