Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди завершення першої сесії XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, Святіший Отець підкреслив, що від Божої любові залежить наше життя, шлях Церкви та призначення історії.

«Бути Церквою, яка адорує і Церквою, що служить, яка омиває ноги пораненому людству, супроводжує шлях немічних, слабких і відкинутих мов непотріб, лагідно виходить назустріч найбіднішим», – закликав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 29 жовтня 2023 р., очолив у Ватиканській базиліці Святого Петра з нагоди завершення роботи першої сесії XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». У проповіді Святіший Отець роздумував над євангельським уривком про найбільшу заповідь (пор. Мт. 22,34-40), зосередившись на двох дієсловах, які передають порив любові – адорувати і служити. Про це повідомляє Vatican News.

Божа любов визволяє від ідолопоклонства

Звертаючись до присутніх учасників Синоду, Папа зазначив, що в основі всього лежать не людські розрахунки чи світова мода, а заповідь любові до Бога та ближнього. Щоб передати цей запал любові, він виокремив, зокрема, адорацію, яка означає ставити Бога на перше місце і наново відкривати для себе диво бути любленими Ним. «Зчудування, яке випливає з адорації, є дуже важливим у Церкві, особливо тепер, коли ми втратили навик адорації. Адорувати, по суті, означає з вірою визнавати, що тільки Бог є Господом і що від ніжності Його любові залежить наше життя, шлях Церкви, доля історії», – підкреслив Святіший Отець.

Виокремлюючи аспект свободи, він зауважив, що у Святому Письмі Божа любов часто асоціюється з боротьбою проти всякого ідолопоклонства, яке поневолює. «Святе Письмо суворо ставиться до ідолопоклонства, тому що ідоли є витвором людини і маніпулюються нею, в той час як Бог завжди є живим, що перебуває і тут і за межами нашої досяжності, Який не створений таким, яким я його уявляю, Який не залежить від того, чого я від нього очікую, який може розчарувати мої очікування, саме тому, що Він живий», – сказав Папа Франциск. За його словами, доказом того, що ми не завжди маємо правильне уявлення про Бога, є те, що ми іноді розчаровуємося в Бозі, оскільки вважали, що Бог буде поводитися саме так, як ми очікували. «Таким чином ми повторюємо шлях ідолопоклонства, бажаючи, щоб Господь діяв відповідно до того образу, який створили. І це ризик, на який ми завжди можемо натрапити: думати, що “контролюємо Бога”, вкладаючи Його любов у наші схеми. Натомість Його діяння завжди непередбачувані, вони виходять за рамки, а тому вимагають подиву і адорації», – наголосив Наступник апостола Петра.

Адорація, яка ставить на перше місце Бога

«Ми завжди повинні боротися проти ідолопоклонства: світського, яке часто випливає з особистого марнославства, як-от жага успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність до грошей, – диявол входить через гаманець, не забуваймо! – але також і проти того ідолопоклонства, що маскується під духовність: моя духовність, мої релігійні ідеї, моя душпастирська майстерність… Будьмо пильними, щоб ми не поставили себе в центр замість Нього», – вів далі Святіший Отець. Він закликав душпастирів наново повернутися до адорації, яка є вираженням щоденної близькості з Ісусом – Добрим Пастирем. «Нехай Церква буде адоруючою: в кожній дієцезії, в кожній парафії, в кожній громаді адоруймо Господа! Бо тільки так ми повернемося до Ісуса, а не до самих себе; бо тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; бо тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося і оновимося вогнем Його Духа», – сказав Папа Франциск.

Церква, яка служить пораненому людству

За словами Святішого Отця, любити означає служити. «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, – зауважив він, – щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу, якщо йдеться про справжній релігійний досвід. Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».

Папа зазначив, що адорувати Бога і любити своїх братів та сестер – це велика і вічна реформа Церкви з увагою до служіння зраненому людству. «Браття і сестри, я думаю про тих, хто став жертвою звірств війни; про страждання мігрантів, про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу. І я думаю про те, як часто за гарними словами і переконливими обіцянками заохочуються форми експлуатації або нічого не робиться, щоб їм запобігти. Експлуатація найслабших – це тяжкий гріх, який роз’їдає братерство і спустошує суспільство», – підкреслив Святіший Отець.

Синод – місце присутності Бога та відчуття братерства

Говорячи про цьогорічний Синод, Папа сказав, що у цій «розмові в Дусі» вдалося відчути ніжну присутність Господа і відкрити для себе красу братерства. «Ми слухали один одного і, перш за все, в багатому розмаїтті наших історій і чутливості, слухали Святого Духа. Сьогодні ми не бачимо повного плоду цього процесу, але з далекоглядністю можемо дивитися на горизонт, який відкривається перед нами: Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною і місіонерською Церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу, виходячи назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», – зазначив він. На завершення Святіший Отець сказав, що ми покликані мріяти про Церкву, яка ніколи не вимагає табеля про “гарну поведінку”, але приймає та любить.