1 листопада Римо-Католицька Церква відзначає урочистість Усіх Святих, а 2 листопада — спомин Усіх померлих вірних. У ці дні вірні вирушають на кладовища, щоби вшанувати пам’ять тих, хто випередив нас на шляху до вічності, щоби помолитися за душі своїх близьких померлих і за душі тих, за кого вже немає кому молитися.
Львівські римо-католики, згідно з багаторічною традицією, приходять 1 листопада на Личаківське кладовище, щоби взяти участь у Святій Месі та віддати шану тим, хто відійшов до вічності, залишивши свій слід в історії: не лише сімейній, але й національній.
Напередодні поминальних днів архієпископ звернувся до вірян у пастирському листі з проханням особливою молитовною пам’яттю огорнути загиблих воїнів та цивільних жертв війни: «Відвідуючи кладовища, затримаймося біля їхніх могил, помолімося та запалімо лампадку вдячності та пам’яті».
А на початку Святої Меси на Личаківському цвинтарі, яку митрополит відслужив разом із єпископом Едвардом Кавою та священниками львівських парафій, він сказав:
«Ми з вами зараз перебуваємо у храмі, в якому є багато вівтарів. Це могили наших святих і блаженних сповідників віри у Христа, за посередництвом яких ми просимо, щоби Бог благословив нас у нашому земному житті, щоби і ми так, як вони колись, заслужили собі на Батьківщину в Небі. Тут, у цьому місці, є також могили тих, котрі склали своє життя на вівтарі Батьківщини — і в минулому, й у сьогоденні. Дякуємо їм за цю жертву життя, дякуємо їм за нашу свободу, і в особливий спосіб просимо про мир для України».
Проповідь під час Святої Меси виголосив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава:
«Традиція вчить нас відвідувати у цей день могили, запалювати лампадки і молитися за наших померлих, але також ці дні змушують нас замислитися над святістю. Чим є та святість сьогодні? Як розуміти її, як нею жити? Сьогодні ми живемо у часи, коли війна триває не лише в Україні, але також в Ізраїлі та багатьох інших місцях. Проливається невинна кров. Ця напасть війни розливається по світі. Чому ж так багато ненависті, злості, агресії та насилля, страждань, смертей? Може, тому що світ сьогодні не знає святості, не приймає та ігнорує її?..
А Бог хоче, щоби ми свою святість розвивали, щоби ми нею жили і не дали світові цю святість знищити. Часто, під впливом цього світу, ми втрачаємо свою ідентичність людей, покликаних до Неба, людей, які цього Неба прагнуть.(…) Після Меси ми підемо в процесії кладовищем і будемо бачити надгробні плити з іменами. Ми маємо вдивлятися у ці імена, бо вони належать тим, які нас заохочують не марнувати свого життя, не марнували того часу, який маємо, щоби не втратити своєї ідентичності та прагнення до святості», — закликав єпископ Едвард.
Традиційно молитовна хода розпочалася біля меморіалів польських та українських воїнів загиблих на полях битв Першої та Другої світових воєн, а завершилася біля поховань новітніх героїв України, які віддали своє життя у російсько-українській війні, починаючи з 2014 року.
А 2 листопада, коли Церква згадує усіх померлих віруючих у Христа, львівські римо-католики збираються на Янівському кладовищі на Святій Месі біля гробу св. Йосифа Більчевського. Тодішній митрополит Львівський, пастир убогих та знедолених, заповів поховати свої тлінні рештки там, де хоронили львівську бідноту.
Також відбулася уже 18-а акція «Світло пам’яті». За сприяння Генерального консульства Республіки Польщі у Львові волонтери — учні польських шкіл та члени громадських організацій — запалили лампадки на могилах, до яких ніхто не навідується.