Колишня мусульманка й атеїстка стала християнкою

Аяан Гірсі Алі — народжена у Сомалі, громадянка Нідерландів, знана також у США колишня феміністка-атеїстка — вирішила прийняти християнство.

Своє рішення та його причини Аяан виклала у своєрідному маніфесті 11 листопада 2023 р. на британському сайті UnHerd, а потім також в інших медіях.

Цю 54-річну на сьогодні діячку, що бореться за права жінок в ісламі, досі зараховували до провідних особистостей так званого Нового атеїзму. До цього грона належать, зокрема, «четверо вершників» атеїстичного Апокаліпсису: Річард Докінз, Сем Гарріс, Крістофер Гітченз і Деніел Деннет. Останнім часом, однак, Гірсі Алі дійшла висновку, що «атеїзм неспроможний відповісти на просте, але принципове питання про сенс людського життя. Також він не здатен заповнити пустку, що виникає у місці занепаду впливів Церкви в сучасному світі».

Цю (вже колишню) мусульманку, народжену в сім’ї сомалійського політика, 1992 року силували вийти заміж за далекого кузена в Канаді, з чим вона не погодилася. Втекла до Голландії, де домоглася притулку. Там вивчала політологію в Лейденському університеті. У 2002 році заявила, що зреклася ісламу. Борючись зокрема за рівноправність жінок і молоді мусульманської культури, Аяан стала до такої міри відомою, що її навіть обрали до нідерландського парламенту.

2004 року вона співпрацювала з суперечливим діячем, нідерландським режисером Тео ван Гогом, у створенні фільму «Підкорення, ч. 1» — про утиски жінок в ісламських культурах. Назва пов’язана з самим поняттям «іслам», що арабською мовою дослівно означає «підкорення Аллахові». Фільм гостро критикували місцеві мусульмани, визнавши його образою ісламу. В стрічці показано напівголих жінок із текстами Корану, намальованими на їхніх тілах. Ван Гог, вельми критично наставлений до ісламу, отримав кілька погроз і 1 листопада 2004 року загинув від рук мусульманина-радикала. Після цього вбивства також Гірсі Алі отримала захист поліції та анонімне місце проживання.

2005 року американський тижневик «Time» зарахував її до сотні найвпливовіших людей сьогоднішнього світу і вмістив її ім’я у категорію «Лідери та революціонери». У січні 2006 року Аяан отримала нагороду і титул «Європеєць року», яку призначають європейські видавці «Reader’s Digest».

Окрім засудження ісламу, який «поневолює людину», Гірсі Алі стала також войовничою атеїсткою, яка критикувала також і християнство. Парадоксально, її почали запрошувати в різні християнські університети у США, щоб послухати її «критику християнства». Тоді Аяан визнала, що «якби я проголошувала щось таке — критику ісламу у вищому навчальному закладі котроїсь з ісламських країн, то, імовірно, мене би там і каменували».

Так само парадоксально з’явилась і друга причина, з якої вона вибрала християнство. Аяан зауважила, що «цивілізація Заходу, яка захищає гідність людини, нині зазнає випробувань зусібіч. Тут відіграють свою роль росія, Китай, але також глобальна ідеологія ісламу і гендер». Гірсі Алі підкреслює, що «з цими загрозами ми боремося збройними засобами, вищим рівнем техніки, грошовими грантами, хабарами тощо, а водночас немовби втрачаємо ґрунт під ногами». На її думку, єдиною правильною відповіддю на цю кризу є «спадщина юдеохристиянської традиції та культури, яка створила інституції, здатні захистити кожне людське життя і людську свободу й гідність».

У своєму інтернет-маніфесті авторка повертається до теми «атеїстичної пустки», або ще «великої діри після Бога» в культурі Заходу, за створення якої вона вважає винним особливо англійського філософа Бертрана Рассела (1872-1970). Аяан звернула увагу, що замість Бога постали «квазірелігії для мас, що живуть на планеті, яка й так приречена на загибель». Вона завела слова англійського католицького письменника Гілберта К. Честертона (1874-1936): «Коли люди перестають вірити в Бога, це не означає, що вони вже ні у що не вірять. Вони тоді починають вірити у що завгодно».

Постать і феномен наверненої атеїстки зацікавили не тільки християнські часописи, але також і редактора релігійного відділу «New York Times» Росса Дусата. У статті від 17 листопада «Звідки береться релігія?» він також зауважив, що «атеїстичний матеріалізм занадто слабкий, щоби становити опору для західного лібералізму. То біблійна традиція, з якої виводиться ліберальний Захід, становить надійніший фундамент. (…) Гірсі Асі зараз бере участь у християнських Месах і молебнях, бо це випливає з її потреби ‘духовної розради’ (solace). Це ‘втішення’, а радше, може, ‘зміцнення’ (див. 2 Кор 1, 3‑15) віруючої людини Богом».

«В іншому разі життя — просто незносне», — написала колишня атеїстка.

Аяан Гірсі Алі народилася 13 листопада 1969 року в Сомалі, у сім’ї місцевого високопоставленого політика. Коли її захотіли силою видати заміж, утекла в Нідерланди. Швидко прославилась як гострий критик ісламу та захисниця прав і самовизначення мусульманських жінок. Виступала проти практикованим в ісламі примусових шлюбів, зокрема дітей, проти убивства з мотивів честі (переважно — жінок) та проти сексуального калічення молодих жінок (мусульманського жіночого обрізання). Заснувала Фонд AHA для захисту прав жінок.

Аж до листопада ц.р., тобто до самого переходу на християнство, була провідною особистістю т. зв. Нового атеїзму. Це визначення вперше вжив 2006 року американськой журналіст Гарі Вольф для описання позиції деяких науковців, письменників та філософів-атеїстів кінця ХІХ століття. На їхній погляд, таких явищ, як забобони, релігії чи ірраціональність терпіти не можна, їх необхідно критикувати, протидіяти їм, вивчати і заміняти аргументами розуму, зокрема тоді, коли ці явища справляють завеликий, на думку «нових атеїстів», вплив на суспільство, уряди, освіту й політику.