Минають останні години року, і нас охоплює знайоме відчуття. Ми розмірковуємо над обіцянками, які ми порушили, бажаннями, які так і не здійснили, роботою, яку ще тільки належить зробити, і прагненнями, прихованими у серці.
Цей інтроспективний танець довкола плину часу, мабуть, ніколи не буває таким яскравим, як у новорічну ніч — ніч, коли незворотний тягар минулого зустрічається з непередбачуваним горизонтом майбутнього.
Саме у цю ніч нам глибоко відгукуються слова святого Августина. Час для Августина — це не лінійна прогресія, не простий перехід від точки А до точки Б. Він бачив час як distentio animi, «розтягнутість свідомості». Коротко кажучи, distentio animi — це розтягування нашої свідомості між минулим, теперішнім і майбутнім. За його словами, у цьому полягає сама суть нашого людського досвіду, постійна взаємодія між пам’яттю, сприйняттям і очікуванням.
Напередодні Нового року ця августиніанська структура відчувається особливо гостро. Ми стоїмо на роздоріжжі. Минулий рік — закрита книга — залишився позаду. Майбутнє — розгорнутий сувій, повний можливостей і потенційних загроз. Ми пригадуємо дані й порушені обіцянки, пройдені й не пройдені шляхи з різним ступенем жалю чи задоволення. Distentio animi повертає нас до вивчених уроків і зроблених помилок, водночас відкидаючи нас у невідомість наступного року.
Ця напруженість між незворотним і непередбачуваним — суть наших стосунків із часом. Одного разу пережите минуле не можна скасувати. Це фіксована точка, закарбована в нашій пам’яті. Майбутнє залишається фантазією — вічно недосяжною, але воно манить нас за собою, нашіптуючи про нові починання.
Однак Августин запропонував проблиск надії посеред цього парадоксу. Він, колись найбільший прокрастинатор, зрозумів, що в розтягнутості розуму криється сила поточного моменту. Саме у цей швидкоплинний уламок часу (hac hora, «саме зараз») ми можемо по-справжньому діяти, по-справжньому вибирати і, зрештою, формувати власне майбутнє. У новорічну ніч, коли тягар минулого та невизначеність майбутнього тиснуть на нас, послання Августина має значну вагу.
Замість того, щоби бути паралізованими незворотним або ж приголомшеними непередбачуваним, Августин запрошує нас зосередитись на сьогоденні, щоб (1) визнати уроки минулого, (2) звільнитися від його тягарів і (3) зробити крок у майбутнє з відкритими очима і серцями. Він нагадує нам, що у розтягнутості нашого розуму лежить потенціал до оновлення, до прощення та до сміливого акту нових обіцянок.
Отже, коли годинник проб’є північ і корки від шампанського вилетять із пляшок, пам’ятаймо, що новий рік — це не просто новий початок, а постійне поповнення збірки нашого життя. У цьому розподілі часу полягає сама суть того, ким ми є, і ким ми хочемо стати.
Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
