Старший чиновник доктринального відділу Ватикану заявив, що Католицька Церква має переглянути свої вимоги целібату для священників латинського обряду.
«Якби це залежало від мене, я би переглянув вимогу дотримуватись священницького целібату, — сказав архієпископ Мальти Чарльз Шіклуна, ад’юнкт-секретар Дикастерію віровчення в інтерв’ю виданню «Times of Мальта» від 7 січня. — Досвід говорить, що ми повинні серйозно це обміркувати».
Архієпископ сказав, що «повсюдне», за його словами, явище, коли священники вступають у таємні довгострокові стосунки — це «симптом» того, що священники мають труднощі з дотриманням целібату, пише NC Reporter. Він визнав, що на Мальті та в інших місцях по всьому світу деякі священники мають позашлюбних дітей.
«Чоловік, який відчуває покликання до священства, може дорослішати, вступати в стосунки, любити жінку, любити іншу людину, і він повинен мати право вибору, — сказав він. — Прямо зараз вони повинні мати вибір».
Шіклуна сказав, що латинська Церква має навчатися у Католицьких Церков східного обряду, які мають традицію одруженого священства. У низці Східних Католицьких Церков чоловікам дозволено одружуватися до рукоположення, але вони не можуть стати єпископами.
Як зазначив архієпископ Шіклуна, протягом першого тисячоліття існування Церкви целібат був необов’язковим, і він повинен знову стати таким.
У ХІІ столітті Перший Латеранський собор заборонив католицьким священникам, дияконам й іподияконам латинського обряду одружуватись. З 1951 року Папа Пій XII давав спеціальні дозволи одруженим лютеранським служителям, які прийняли католицизм, бути висвяченими у священники латинського обряду.
Шіклуна сказав, що Церква «втратила багатьох великих священників через те, що вони обрали шлюб».
«Чому ми повинні втрачати молодого чоловіка, який би став чудовим священником, лише тому, що він захотів одружитися?» — запитав він.
Хоча архієпископ сказав, що відкрито говорить про свою позицію щодо целібату священників у Ватикані, він додав, що «рішення залежить не від мене». Він додав, що це він уперше публічно обговорює свою позицію щодо целібату і розуміє, що його коментарі можуть прозвучати для когось «єретично».
Наголошуючи, що «у Церкві є місце для целібату», Шіклуна сказав, що священники повинні мати вибір: жити у целібаті чи одружуватися, як у Східних Церквах.