Архієпископ Ґеорґ Ґенсвайн, багаторічний особистий секретар Папи Бенедикта XVI, провів свято Богоявлення у невеликій парафії на півночі Італії. Він розповів парафіянам, що покійний Папа Бенедикт XVI був людиною молитви і спростував теорії змови, які виникли довкола його історичної відставки.
Виступаючи у парафії Святого Серця в Карновалі (Бергамо), Ґенсвайн описав Бенедикта як людину, «чиїм покликанням було викладання в університеті, а не церковна кар’єра».
«Він не був народжений для влади», — сказав Ґенсвайн, зауваживши, однак, що, стикаючись із такими проблемами у Церкві, як педофілія, Бенедикт «мав сильне почуття відповідальності: вже як кардинал він бачив, що велика проблема Церкви — це не переслідування чи напади ззовні, а бруд, який утворювався всередині».
Ґенсвайн сказав, що усвідомлення цього «дорого йому коштувало». «Ми ніколи не бачили, щоб він плакав, бо він добре панував над собою і контролював свої емоції, але він страждав».
Ґенсвайн розвінчав різні теорії змови довкола історичної відставки Бенедикта в 2013 році, досі популярні серед італійців, сказавши, що коли Бенедикт розповів йому про своє рішення піти у відставку, «це був дуже важкий удар».
«Я сказав йому: Святий Отче, ви не можете цього зробити. Та він пояснив, що боровся і страждав, але у нього більше немає фізичних і психологічних сил, щоб нести цю відповідальність», — сказав Генсвайн, підкресливши, що «гей-лобі, Банк Ватикану, педофілія і Vatileaks не мають до цього жодного стосунку».
За його словами, Бенедикт «не втік, він сказав, що “його кишені переповнені”, але він пішов у відставку з любові до Бога і до Церкви».
67-річний Ґенсвайн, консерватор, якого багато хто вважає критиком Папи Франциска, після смерті Бенедикта XVI був відісланий до рідної дієцезії Фрайбурга, не отримавши нового призначення. До цього він видав книжку «Нічого, крім правди: моє життя поруч із Бенедиктом XVI», у якій, зокрема, вказав на розбіжності між Папою Франциском і його попередником.
Ґенсвайн повернувся до Італії на першу річницю смерті Бенедикта XVI і 31 грудня відслужив Месу з цієї нагоди в базиліці Святого Петра за участю кардинала-емерита Ґерхарда Мюллера і Курта Коха, префекта Дикастерію сприяння єдності християн.
У своїй проповіді того дня Ґенсвайн назвав Бенедикта «яскравим прикладом» для християн і подякував за його життя та свідчення, сказавши: «Ми залишаємось пов’язаними з Бенедиктом XVI. Щиро дякуємо Богові за дар його життя, багатство його викладацького служіння, глибину його теології і яскравий приклад простого і смиренного працівника у Господньому винограднику».
Відзначаючи, що Бенедикт XVI хотів провести решту свого життя після відставки у молитві, Ґенсвайн сказав, що молитва ставала все більшою метою його життя, а її глибина та інтенсивність з роками зростала. За його словами, він намагався будувати своє життя згідно з чеснотами святого Йосифа, що виражалося у його близькості до Бога та в його взаємодії з іншими, у «стосунках, які відрізнялися великою ввічливістю, смиренням і простотою».
6 січня після ранкової Меси в італійській парафії Ґенсвайн провів публічну дискусію під назвою «Отець Ґеорґ зустрічається з містом Бергамо: свідчення, зустрічі та анекдоти від секретаря Бенедикта XVI».
Під час публічної розмови, про яку повідомили італійські медіа, Ґенсвайн, схоже, ухилився від питання про стосунки Бенедикта з Папою Франциском, але сказав, що Бенедикт, незважаючи на його близьку дружбу з Папою Йоаном Павлом II, також мав із ним розбіжності.
«Вони розмовляли принаймні раз на тиждень, між ними були розбіжності щодо зустрічей в Ассізі, канонізацій та інших питань, але, обговорюючи їх, вони їх долали. Понтифікат Йоана Павла ІІ без Ратцінґера не був би тим самим; для нього він був надійним другом, і він визнавав це публічно», — сказав Ґенсвайн.
Відзначаючи, що Бенедикт мав погану репутацію у світській пресі через його суворі «репресії» щодо «доктринальних дисидентів», за що дехто називав його «Божим ротвейлером», Ґенсвайн сказав, що Бенедикт був присутній на Другому Ватиканському Соборі як молодий священник, і що він «захищав справжній Собор, тоді як деякі хотіли його витлумачити [по-своєму]».
Він вказав на напруженість між Бенедиктом і швейцарським священником і теологом Гансом Кюнгом, який був богословським радником під час Собору, але пізніше отримав церковні санкції за сумнівну теологію.
«Ганс Кюнг заздрив, він казав [Бенедикту], що він обернувся з прогресиста на консерватора, щоб зробити кар’єру, але це неправда — він просто хотів захистити істинну віру», — сказав Ґенсвайн, додавши, що коли Бенедикт пізніше був обраний Папою, він не мав конкретного плану управління.
За його словами, Бенедикт хотів «поставити питання Бога у центр понтифікату, і тоді решту питань можна вирішити. Він був людиною, яку можна описати трьома словами: скромний, лагідний і розумний».
Ґенсвайн сказав, що останні роки життя Бенедикта пройшли у молитві Розарію, духовному спогляданні та відправах Меси, і що час від часу він дивився фільми італійського журналіста та карикатуриста Джованніно Гуарескі «Дон Камілло» про священника і його парафіян у маленькому містечку Боретто у повоєнній Італії. Він також наполягав на тому, що Бенедикт XVI, якого часто зображують суворим і серйозним, був насправді більш легкодухим і радісним, ніж здається людям.
«Якщо ви зайдете в Google і напишете слово “радість”, то ви побачите Бенедикта XVI. Для нього це було ключове слово: віра — не як тягар, але як радість, була одним із його плодів, як і його тонкий гумор», — сказав він.
Архієпископ Ґенсвайн, що 20 років був найближчим помічником Бенедикта XVI, сказав, що після його смерті він відчуває його духовну всемогутність, але йому дуже бракує його фізичної присутності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
