Чи можете ви розпізнати мистецтво, створене штучним інтелектом? Протистояння людини і машини сьогодні нестримно розростається й у мистецькому світі, адже машина змагається з людьми-митцями, нащадками Фра Анджеліко, Мікеланджело, Рафаеля, Яна ван Ейка, Паоло Веронезе, Йоганна Фрідріха Овербека та інших.
Соцмережі переповнені зображеннями, згенерованими за допомогою ШІ. Деякі з них можуть бути по-своєму привабливими, точними зображеннями Пресвятої Богородиці, Ісуса та святих, але якщо роздивитися їх детальніше, швидко стає ясно, що вони не були створені рукою і серцем живого художника. Їм бракує мистецтва в ім’я самого мистецтва. «Мистецтво» ШІ також може, наприклад, імітувати стиль Ренесансу — доки зайві елементи, невідповідне тло та інші помилки не зруйнують естетику — не кажучи вже про теологію, бо зображення творять не люди.
Генератори ШІ в Інтернеті «створюють» запропоноване їм зображення чи сцену. Простіше кажучи, штучний інтелект бере зразки з мільярдів фотографій, творів мистецтва та малюнків справжніх художників, зібраних з Інтернету у величезну базу даних. Тоді, виходячи з ймовірності, програмне забезпечення, алгоритми та глибоке навчання створюють щось, що називають мистецтвом. Машини самі собою не здатні до творчості.
Папа Франциск, який минулого року став об’єктом створених штучним інтелектом фейкових зображень, стурбований потенціалом дегуманізації при застосуванні технологій машинного навчання. За його словами, хоча штучний інтелект має багато переваг, він не може замінити «мудрість серця», яку люди можуть шукати й отримувати лише від Бога. «Такої мудрості, — сказав він, — не можна очікувати від машин».
Що думають митці про зв’язок між сакральним мистецтвом і релігійними образами, створеними ШІ? Як вони бачать це протистояння між машиною і художником? Чому одне набагато краще за інше?
Сучасна сакральна художниця Ґвінет Томпсон-Бріґґс каже: «Сакральне мистецтво — це не сукупність популярних образів на релігійну тему. Сакральне мистецтво — це робота навченого художника, який співпрацює з благодаттю натхнення для створення візуального опису надприродної реальності. Машини ж суто матеріальні, тому вони не можуть відповісти на виклик передавання надприродної реальності за допомогою візуальної метафори».
Кетлін Карр, президентка Інституту католицького мистецтва, каже, що штучний інтелект створює зображення, «але це не мистецтво, оскільки йому не вистачає людської уяви і рукотворності. Сакральне мистецтво — це людська праця, і митці віддзеркалюють Бога як Його співтворці, приносячи красу і порядок у світ через архітектуру, красу і мистецтво». Карр зазначає, що найдавніші християнські художники були іконописцями, які постом і молитвою готувалися до створення ікони, у якій вони вбачали «вікно в небо». Важливо те, що це мистецтво вимагає розуміння теології. «Християнські митці мають намір зробити щось священним або відкрити щось священне, щоб залучити вірних до молитви, споглядання, благоговіння і трепету», — каже Карр.
Художниця зауважує, що баченим нею творам ШІ часто бракує належної теологічної символіки, і це ключова кричуща проблема «сакрального мистецтва», створеного ШІ; як і те, що такі роботи — це конфабуляції різних стилів, деяких з яких слід уникати, зокрема фотореалізму чи «сахариновості».
«Католицьке сакральне мистецтво повинне створюватися людьми, бо сакральне мистецтво, зокрема, вимагає розуміння теології та християнської символіки. Машина та комп’ютерний алгоритм можуть створити об’єкт, але це ніколи не стане мистецтвом, оскільки для цього потрібні людські руки, уява, жертва і любов», — наголошує Карр.
Сакральний художник та ілюстратор Даніель Міцуї протестує проти самого терміну «мистецтво ШІ», оскільки вважає, що те, з чим ми маємо справу, взагалі не можна називати «інтелектом» або «мистецтвом». Він каже, що інтелект діє як міст між індивідуальним і божественним розумінням, між світом, який ми сприймаємо за допомогою тілесних почуттів, і світом, яким його бачить Бог. «ШІ не має створеної Богом волі чи інтелекту, а натомість працює, зважуючи ймовірності і намагаючись побудувати міст між віртуальним світом, визначеним його набором даних, і світом, який сприймають органи чуття», — каже він.
Кетлін Карр додає, що програми штучного інтелекту можуть сканувати лише вже наявне мистецтво і зображення: від готичного мистецтва до кадрів із фільмів про Ісуса. «ШІ нерозбірливо співставляє католицькі образи та символи, але робить це без розуміння католицької іконографії та теології, і це велика проблема», — каже вона.
Отець Джошуа Касвелл, член дорадчої ради Інституту католицького мистецтва, каже: «Образотворче мистецтво — це глибока жертва Богові, у якій художники приносять Йому свою роботу як дар і як жертовний акт. Мистецтву ШІ бракує цього жертовного виміру, навіть якщо воно має естетичну красу. Подібно до того, як Слово стає Тілом, справжнє образотворче мистецтво матеріалізується у щось відчутне, що зберігає людський дотик. Йоан Павло ІІ порівнював митців зі священниками, підкреслюючи їхню роль у докладанні жертовних зусиль, щоб перенести божественне бачення в земне існування. Для ШІ це неможливо».
Особливості ШІ
Релігійні зображення, створені ШІ, мають виразні особливості, про які всі повинні знати. «Почнімо з того, що це цифрове зображення, — каже Ґвінет Томпсон-Бріґґс. — Традиційний художник, прославляючи Боже творіння, використовує прекрасні матеріали: олійні фарби, мармур, сусальне золото, скло. Ці матеріали випромінюють красу ще до того, як стають частиною мистецького твору».
«Наступна проблема — несмак. Популярні зображення, на які спирається штучний інтелект, настільки позбавлені смаку, що результат часто нагадує мішанку з мадонн Бугро, облич Джима Кевізела і Роберта Пауелла та розкішних світлових ефектів супергероїки, — каже художниця. — Прихильники “сакрального мистецтва” штучного інтелекту зазвичай не мають гарного смаку, коли йдеться про традиційне мистецтво».
Ґвінет Томпсон-Бріґґс підкреслює ще один можливий ризик: «Дозвіл технології мати такий активний вплив на створення зображення відкриває двері для негативного впливу поза сферою керівної руки та розуму художника. Логічно припустити, що злий дух може скористатися цією можливістю».
Карр вказує на безліч теологічних й анатомічних помилок на зображеннях, створених ШІ: «Штучний інтелект, як відомо, погано відтворює руки, що часто призводить до спотворень або відвертих помилок в анатомії та формі людини. Нерідко можна побачити зображення Христа й Богородиці з шістьма або більше пальцями. Але зазвичай це не найбільша проблема; справжня проблема — це брак теологічного розуміння».
Міцуї наводить думку святої Гільдеґарди Бінґенської, яке можна застосувати до всіх мистецтв. «Вона казала, що ми носимо в собі пам’ять про Едем. Мелодія приваблює нас, бо вона схожа на далеке відлуння голосу Адама перед гріхопадінням. Я думаю, що все мистецтво, музичне, візуальне чи інше, пов’язане з нашою ностальгією за раєм. Мистецтво, а особливо сакральне, робить людей кращими, наближаючи їх до блаженства. Зрештою, мистецтво походить від чогось більшого, ніж ми, чогось, що наше занепале “я” не може повністю зрозуміти. Це не можна звести до чисел… а комп’ютер, по суті, може розглядати лише числа».
Таким чином, зображення, створене комп’ютером, не може зрівнятися з людиною-митцем і не може надихати, як картини Рафаеля чи Фра Анджеліко.
«Справжнє мистецтво, створене з любов’ю та самовідданістю, справляє потужний вплив на глядача, — зауважує отець Касвелл. — Коли художник творить на славу Божу, глядачі це відчувають. Пристрасть, що перетворюється на мистецьке вираження, проходить через усі його роботи».
Як художниця, Карр погоджується. «Штучний інтелект може створювати католицькі зображення, які на перший погляд здаються привабливими, але їм завжди бракуватиме глибини, яка випливає з того, що створено руками людини з молитовним наміром, глибоким богословським розумінням і, головне, з любов’ю та турботою, що їх митці жертвують Богові для Його більшої слави та для блага вірних».
Даніель Міцуї каже: «Хтось міг би запрограмувати бота, щоб він наслідував мене, зокрема, подаючи йому кожне зображення, яке я виклав в Інтернет. Але незалежно від того, наскільки добре цей бот імітує мою поточну роботу, він не зможе зробити того, що я часто намагаюся робити: зробити щось несподіване. Як і більшість художників, я постійно впроваджую нові ідеї, нові техніки та впливи, які не мають прецедентів у моїй минулій роботі чи в моєму усталеному стилі».
Томпсон-Бріґґс вважає, що «цей історичний момент можна порівняти з появою масового виробництва в ХІХ столітті. Масове виробництво наповнило наші домівки недорогим потворним сміттям. Деякі люди розуміють, що краще мати менше речей, які мають більшу цілісність, але більшість обирає дешеве сміття».
Карр каже, що сакральне мистецтво вимагає наміру створити образ для літургійного чи духовного вжитку, а також для більшої Божої слави, на що не здатна комп’ютерна програма, тому вона обережно ставиться до тенденцій майбутнього: «Штучний інтелект позбавляє художників життя. Але найгірше те, що він позбавляє все людство його внеску».
Хто вийде переможцем?
Карр також стурбована тим, що роботи та комп’ютери замінюють собою глибоку діяльність людини — це особливо непокоїть художників і ремісників.
«Голос митців дуже потрібен Церкві, але його часто вже неправильно розуміють, ігнорують або не підтримують як годиться, — каже вона. — Штучний інтелект — це ще один спосіб збіднити художників, але все людство також постраждає. У митців є покликання, і воно полягає в тому, щоб робити невидиме видимим, а також створювати твори, які повчають і часто втішають людство, але здебільшого допомагають прославляти Бога. Часто через красу вірні зустрічаються з Богом і долучаються до Його присутності».
Такої думки дотримувався Бенедикт XVI. Розмовляючи зі священниками в Італії, він сказав їм: «Для мене мистецтво та святі — це найбільша апологія нашої віри».
Оскільки сакральне мистецтво, створене вірними митцями, є настільки глибоким, з цього випливає, що «комп’ютер може створювати зображення, але не мистецтво, особливо не католицьке мистецтво, — каже Карр. — Зображення, створені ШІ, ніколи не слід розміщувати у церкві, оскільки зображення, створене комп’ютером, не бере участі у спільній творчій діяльності людини. Робота не може бути освячена постом і молитвою художників, і їй завжди бракуватиме рукотворної краси. Тому вірні повинні цього уникати».
Як пояснює отець Касвелл, «автентичність образотворчого мистецтва полягає в справжньому ремеслі й таланті, вкладеному у його створення. Будь-який позитивний внесок у земне життя походить від людського бачення, яке прагне проявити себе в реальності».
Він порівнює зображення, створені ШІ, зі «штучним цукром, якому бракує суті справжнього». «Впровадження штучних елементів у культуру протягом історії зрештою виявилося згубним, і тому я відчуваю занепокоєння щодо “мистецтва” ШІ. Щира любов, якою пронизані художники, це важлива складова автентичного художнього вираження», — каже він.
На думку Кетлін Карр, переможець у боротьбі залишається очевидним: «Коли справа доходить до сакрального мистецтва, той факт, що комп’ютер компонує зображення, а митець діє з молитвою, наміром і теологічними знаннями, означає, що ШІ ніколи не зможе замінити людину, яка створює священні образи».
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
