Без літургійної реформи неможлива реформа Церкви, сказав Папа, зустрічаючись з учасниками пленарної асамблеї Дикастерію Божого культу і дисципліни Таїнств.
Франциск наголосив, що Церква, яка не старається говорити мовою, зрозумілою людям свого часу, «є хворою Церквою», повідомляє Vatican News.
«Церква, яка не палає жагою духовного зростання, яка не прагне говорити мовою, зрозумілою людям свого часу, яка не відчуває біль від поділу між християнами, яка не тремтить від жаги звіщати народам Христа, є хворою Церквою». Такою думкою, посилаючись на вступну частину до Конституції про літургію «Sacrosanctum Concilium» Другого Ватиканського Собору, Папа Франциск розпочав свої роздуми перед учасниками пленарної асамблеї Дикастерії Божого культу і дисципліни Таїнств. Зустрічаючись із ними в четвер, 8 лютого 2024 р., він зазначив: слова, вміщені в передмові до згаданого документа, описують рішуче бажання реформувати Церкву в її фундаментальних вимірах. За його словами, отці Собору розуміли, що почати треба від літургії.
Необхідність загального літургійного вишколу
Пленарна асамблея літургійного дикастерію відбувалася в контексті 60‑річчя конституції «Sacrosanctum Concilium». Папа зазначив, що метою такої реформи, в ширших рамках оновлення Церкви, є «стимулювати таке формування вірних і сприяти такій душпастирській діяльності, яка матиме своєю вершиною і джерелом Святу Літургію».
«Для того, щоб усе це відбувалося, необхідним є літургійний вишкіл, тобто для літургії і на основі літургії, — над яким ви роздумуєте цими днями. Не йдеться про спеціалізацію для небагатьох експертів, а про внутрішню налаштованість усього Божого люду», — наголосив Єпископ Рима. Такого вишколу, зауважив він, особливим чином потребують священнослужителі, покликані вести вірних до конкретного досвіду зустрічі з померлим і воскреслим Христом у літургійній діяльності.
Міждисциплінарний підхід
Святіший Отець також наголосив на важливості міждикастеріальної співпраці в синодальному дусі. Він висловив побажання, щоб «питання літургійного формування рукоположених служителів обговорювалося також із Дикастеріями культури і освіти, у справах духовенства та в справах Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя, щоб кожен із них міг зробити свій конкретний внесок». Бо якщо «літургія є вершиною, до якої прямує діяння Церкви, і водночас джерелом, із якого випливає вся її енергія», то також і літургійне формування священнослужителів повинно мати «літургійно-сапієнціальний вимір».
Програми для Божого люду
При цьому, зазначив Папа, готуючи нові програми вишколу для служителів, «ми повинні водночас думати про програми, призначені для Божого люду». І хоч «першими конкретними можливостями для літургійного формування» є богослужіння, на які вірні збираються у неділі та свята, то не бракує інших моментів, коли люди беруть активну участь у богослужіннях.
«Приготовані з душпастирською турботою, [ці богослужіння] стають сприятливою нагодою для людей наново відкрити і поглибити сенс звершення таємниці спасіння в сьогоденні», — сказав Святіший Отець.