24 березня 2024 р., у Пальмову (Вербну) неділю, греко-католики Ужгорода, які повністю прийняли григоріанський календар, включно з пасхалією, пройшли у процесії вулицями міста на згадку про урочистий в’їзд Спасителя до Єрусалима.
Перед тим братам із І Неокатехуменальної спільноти Хрестовоздвиженського кафедрального собору, які протягом Великого Посту у присутності місцевого єпископа Ніла Лущака публічно визнавали свою віру, були вручені пальми. Це символ «хребта» християнського життя, яким є сповідування віри у Бога та знаком перемоги Христа над смертю в їхньому житті.
Всі ці люди — чоловіки й жінки різного віку, походження та соціального статусу, священники й миряни, подружжя і самотні — розповідали, як почули Добру Новину, що Бог їх любить такими, як вони є, і це врятувало їхнє життя та надало йому нового сенсу і смаку. За 17 років формації на Неокатехуменальній Дорозі вони стали свідками багатьох чудес: як Бог відновлював подружжя на межі розлучення та розпалював нову любов, відкривав на нове життя — так що нині в парафії є чимало багатодітних сімей, чиї діти перебувають у молодших спільнотах. Люди пізнали, що Господь здатний перемогти страх смерті та егоїзм — адже їх приймали і любили з усіма їхніми слабкостями та гріхами. Як сказав перед початком процесії о. Раймунд Пупковський до зібраних на площі:
«Бути християнином — це слідувати за Христом, роблячи Пасху, щоб віддати своє життя за інших, за цей світ. А щоб людина могла вільно віддати своє життя, виконуючи свою місію і знаходячи повноту щастя, яке Бог приготував для неї, — потрібно спочатку це воскресле життя отримати від Ісуса Христа. І саме це ми робимо у Церкві, також на Неокатехуменальній Дорозі: ведемо до зрілої віри. Так щоби стара людина потроху могла вмирати зі своїми страхами, прив’язаностями, могла бути звільнена від свого фараона, гріхів, похотей, любові до грошей, бажання бути першим, осуджуючи інших та нехтуючи ними. І ми вчимося розпізнавати цю стару людину, щоби втопити її у водах Хрещення».
Пальмова процесія завершилась Божественною літургією у Хрестовоздвиженському кафедральному соборі. Її очолив ректор ужгородської Семінарії ім. Теодора Ромжі архімандрит Петро-Павло Береш у співслужінні пресвітерів та дияконів Мукачівської Греко-Католицької Єпархії. На богослужінні був також присутній владика Ніл. Він у проповіді зазначив, що «пальмова гілка означає перемогу нашої віри в Ісуса Христа, який є Переможцем. Коли священник готує літургію, то робить проскомидію і вирізає хліб-просфору, де завжди є печатка з грецькими словами ‘Ісус Христос Ніка’ — Переможець, тобто Воскреслий, який перемагає смерть. І цією Пальмовою неділею ми супроводжуємо Христа на шляху до Його страждань та Його Пасхи».
Брати з І неокатехуменальної спільноти урочистим співом визнали Апостольський символ віри, в істинності кожної складової якого вони переконались у багатьох подіях свого життя.
У цьогорічних реколекціях для Римської курії проповідник Папського дому кардинал Раньєро Канталамеса зокрема сказав, що причиною секуляризації Церкви є криза віри. Відповідно, шлях до віднови Церкви та живого парафіяльного життя — це віднова втаємничення у християнську віру та залучення дійсностей, які Святий Дух пробудив після ІІ Ватиканського Собору . Як показав досвід багатьох країн, Неокатехуменальна Дорога є великим даром для всієї Католицької Церкви, як латинського, так і візантійського обрядів, що здатен відродити парафіяльні спільноти та зробити їх знаряддями для Нової Євангелізації.
фінансово.
Щиро дякуємо!
