У п’ятницю, 6 вересня 2024 р. літак на борту зі Святішим Отцем приземлився в міжнародному аеропорту Порт-Морсбі, столиці Папуа-Нової Ґвінеї. Розпочався другий етап 45-ї Апостольської подорожі Папи Франциска.
У своїй першій промові в Папуа-Нової Ґвінеї Святіший Отець закликав цю країну в Океанії до розвитку в чесності, справедливості й солідарності, які стають наслідком великодушного служіння у вірі, повідомляє Vatican News.
Цінність і труднощі багатокультурності
Субота 7 вересня розпочалася візитом ввічливості до Генерал-губернатора Папуа-Нової Гвінеї. Опісля в конгресцентрі «APEC House» відбулася зустріч Папи зі світом політики, в якій взяли участь також глави урядів із країн тихоокеанського регіону.
Генерал-губернатор Боб Дадае згадав про два візити святого Йоана Павла ІІ та назвав Церкву «одним із головних партнерів у дбанні про розвиток». У Папуа-Новій Ґвінеї — архіпелазі з сотнями островів — розмовляють понад 800 мовами, тут присутні численні етнічні групи. У своєму слові до Генерал-губернатора Франциск назвав це різноманіття «викликом для Святого Духа» та відзначив, що для гармонійного розвитку потрібні міцні інституції в державі. «Це також вимагає далекоглядного бачення і атмосфери співпраці між усіма, навіть незважаючи на відмінність ролей і розбіжності в поглядах», — сказав він. У країні з «етнічним та культурним багатством» величезну проблему становить міжплемінне насильство, тому Папа закликав «рішуче стати на шлях, який веде до плідної співпраці, на благо всього народу». За його словами, закріплення домовленостей щодо основ громадянського суспільства «з готовністю кожного пожертвувати чимось зі своїх позицій заради загального блага» може дати покращення інфраструктури, сфер охорони здоров’я, освіти, а також розширити можливості для отримання гідної праці. Допоможе цьому «масштабна надія».
Гасло його подорожі до Папуа-Нової Ґвінеї — «Молитися», натхнене проханням учнів до Ісуса: «Господи, навчи нас молитися» (Лк 11,1). «Емблема райського птаха в логотипі мандрівки є символом свободи: тієї свободи, яку ніхто і ніщо не може придушити, бо вона внутрішня, і її охороняє той Бог, який є любов і бажає, щоб Його діти були вільні», — наголосив Папа.
Він висловив гаряче сподівання, що віра ніколи не буде зведена до дотримання ритуалів і приписів, але полягатиме в любові до Ісуса й слідуванні за Ним, і що вона «може стати живою культурою, надихаючи уми та вчинки», тим маяком світла, який освітлює шлях. Франциск відзначив важливість благодійності, якою займаються християнські спільноти Папуа-Нової Ґвінеї, закликав їх до співпраці з представниками влади, суспільства та інших релігій й конфесій задля спільного блага всіх громадян і згадав блаженного Петра То Рота, якого беатифікував св.Йоан Павло ІІ під час своєї Апостольської подорожі 1995 року. «Його яскраве свідчення вчить нас великодушно віддавати себе на служіння іншим, щоб суспільство розвивалося в чесності й справедливості», — відзначив Святіший Отець.
Блаженний Петро То Рот (1912-1945) був катехитом у своєму селі, опікувався парафією за відчутності священника в роки Другої світової війни та в умовах японської окупації. Японці, визнаючи звичаї місцевої культури, узаконили багатоженство, але То Рот противився цьому некатолицькому підходу і завадив місцевому поліцейському викрасти жінку протестанта, щоби зробити її своєю другою дружиною. Японці заборонили католицькі богослужіння, й Петро То Рот організовував зустрічі на молитву в джунглях за селом; на нього донесли. У в’язниці його отруїли, а оскільки отрута діяла повільно, то додушили. 2012 року папа Бенедикт XVI закликав усі католицькі подружжя «дивитися на приклад мужності То Рота».
Зустріч із дітьми
«Ніхто з нас не схожий на інших, бо ми всі неповторні перед Богом! Кожен з нас у світі має свою роль і місію, яку ніхто інший не може виконати». Так Франциск відповів на запитання дитини з інвалідністю в Технічній середній школі “Caritas” у Порт-Морсбі. По обіді в суботу відбулася зустріч із підопічними благодійних організацій, що допомагають безпритульним дітям та дітям з особливими потребами.
Школу “Caritas”, створену 1995 року, провадить Згромадження Сестер Милосердя Ісуса, засноване в Японії 1937 року завдяки євангелізаційній діяльності салезіянів. На зустріч з Папою прибули також діти, якими опікуються мережа “Callan Services”, що допомагає дітям та дорослим з інвалідністю, та “Street Ministry” — неурядова організація архідієцезії Порт-Морсбі, заснована 2010 року, яка надає допомогу безпритульним. У спортзалі школи зібралося близько 1000 осіб, переважно дітей.
Перше запитання прозвучало з уст юнака з інвалідністю: «Чому ми мусимо страждати через свою інвалідність? Чому я не можу бути таким, як інші? Навіщо це страждання? Чи є надія також і для нас?» Франциск наголосив, що «надія є для всіх».
«Так, ми всі маємо обмеження, — пояснив він. — Одне ми вміємо робити краще, а інше нам важко дається або й ніколи не вдається. Але не це є визначальним, не це визначає наше щастя, а любов, яку ми вкладаємо в те, що робимо, що даємо і що отримуємо. Наша радість не залежить ні від чого іншого: наша радість залежить тільки від любові».
Друге запитання поставила бездомна дівчинка: «Чому ми не маємо таких можливостей, як інші діти, і як ми можемо бути корисними, щоби вчинити наш світ гарнішим і щасливішим, навіть якщо ми живемо в занедбаності та бідності?». «Вчитися день за днем любити Бога і ближніх усім серцем!» — відповів Папа. Він пояснив це на прикладі того, як кішка готується до великого стрибка: «Спочатку вона концентрується і спрямовує всі свої сили та м’язи в потрібному напрямку. Можливо, це відбувається миттєво, і ми навіть не помічаємо, але вона це робить. Так і ми: концентруймо всі свої сили на меті, якою є любов до Ісуса, а в Ньому — до всіх братів і сестер, яких зустрічаємо на своєму шляху; а потім з поривом наповнюймо все і всіх своєю любов’ю! У цьому сенсі ніхто з нас не є “обтяжливим”, як ви сказали, а ми всі є прекрасними Божими дарами, скарбом один для одного!»
Слово до духовенства і богопосвячених
Заключною подією другого дня перебування Єпископа Рима в Папуа-Новій Ґвінеї стала зустріч із єпископатом, духовенством, богопосвяченими особами і катехитами Папуа-Нової Ґвінеї та Соломонових островів, яка відбулася санктуарії Пресвятої Марії, Помічниці християн, у Порт-Морсбі.
Майже 95% населення архіпелагу сповідує християнство, більшість — лютерани, а католики становлять приблизно 31%. Конференція католицьких єпископів Папуа-Нової Ґвінеї та Соломонових островів об’єднує чотири митрополичі архідієцезії та 15 дієцезій у Папуа-Новій Ґвінеї, а також одну архідієцезію та дві дієцезії Соломонових островів.
Папа Франциск промовляв, вислухавши вітальне слово голови єпископату та свідчення черниці, священника, катехитки та делегатки синоду про синодальність.
Насамперед він сказав про відвагу почати. «Місіонери прибули в цю країну в середині ХІХ століття, і перші кроки їхньої праці були нелегкими, деякі спроби зазнали невдачі, — сказав Франциск. — Але вони не здавалися: з великою вірою і апостольською ревністю продовжували проповідувати Євангеліє і служити своїм братам і сестрам, багато разів починаючи наново там, де зазнали невдачі, з багатьма жертвами.
Другий аспект — краса перебування тут. «Найпрекраснішим скарбом в очах Отця є ми, об’єднані навколо Ісуса під покровом Марії, духовно з’єднані з братами й сестрами, яких Господь нам ввірив». У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на слова катехитки Джеймс, яка, ділячись своїм свідченням, запитувала, як передати молоді ентузіазм місії. «Я не думаю, що для цього є “техніки”, — сказав Франциск. — Однак одним із випробуваних способів є плекати і ділитися з ними нашою радістю бути Церквою — про це казав Бенедикт XVI, — гостинним домом, складеним з живих каменів, вибраних і дорогоцінних».
Третій аспект, на який вказав Папа, стосується надії на зростання. Необхідно продовжувати сіяти зерна добра в борознах світу. «Вони здаються крихітними, як гірчичне зернятко, але якщо ми віримо і не перестаємо їх сіяти, завдяки Божій благодаті вони проростуть, дадуть рясний урожай», — сказав Франциск.
«Продовжуйте свою місію як свідки відваги, краси й надії!» — заохотив він, закликаючи не забувати про Божий стиль, яким є співчуття, близькість і лагідність.
фінансово.
Щиро дякуємо!
