В хресті терпіння, в хресті спасіння…

Автор цієї пісні, яка в Україні є перекладом із польського оригіналу, — отець Кароль Антоневич. Він добре знав, що таке страждання…

До свята Воздвиження Всечесного Христа пропонуємо роздуми о.Яцека Салія ОР.

В день 14 вересня, у свято Воздвиження Хреста, щонайменше в кожному другому римо-католцькому храмі співатимуть пісню «В хресті терпіння». Дехто її не любить, бо ж страждання це нічого доброго, і прославляли його не варто.

Автором цієї пісні є о.Кароль Антоневич, який дуже багато знав про страждання. А також і насамперед він знав, що навіть найбільше страждання можна перемінити у спасенний хрест.

Згадаймо основні факти, з яких виросла ця пісня.

Кароль Антоневич був щасливим чоловіком і батьком, мав п’ятеро дітей. Але втратив усіх дітей, одне за другим, а на кінець — йому тоді було заледве 32 роки — померла і його дружина. Інший на його місці напевно би зламався, сповнився гіркоти, а може, образився би на Господа Бога; може, навіть став би Бога хулити…

А він у тих своїх страшних нещастях не перестав покладатись на Бога і зі всіх сил старався припасти до Господа Ісуса. Він знав усією душею, що Бог нас любить також і тоді, коли на нас звалюються різні нещастя. Антоневич, переживши цей ураган бід, розпочав активну благодійну діяльність, а зрештою вступив до єзуїтів, прийняв священницькі свячення і став одним із найбільших проповідників, яких мала Польща в ХІХ столітті.

У пісню про хрест вклав усю правду свого власного, такого страшно тяжкого хреста. І, певно, тому ця пісня набрала такої популярності. Варто, однак, знати, що, пишучи її, автор підхопив тон Апостола Павла. Той бо у своїх листах зізнавався, що «доповняє на своїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим» (Кол 1,24), і що ми «увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним» (2Кор 4,10). Якось Павло навіть написав: «Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я — світові» (Гал 6,14).

Апостол цим давав свідчення, що навіть у великих труднощах можна єднатися з хрестом Христа — і перемагати. А якщо уважно вчитатися в його власне свідчення, то, може, в нас не буде охоти сперечатися про те, кому з них випало більше вистраждати в дусі віри: Апостолу Павлу чи Каролю Антоневичу. Ось тільки уривок із довгого переліку того, чим св.Павло «платив» за проголошення Євангелія:

«Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок (ударів) без одного; тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі» (2Кор 11, 23б‑27).

Всі ці події, з каменуванням включно, занотовані в Діяннях апостолів. Тож складно дивуватися, що про своє вкрите шрамами тіло Павло згадує в одному з послань: «я ношу на моїм тілі рани Ісуса» (Гал 6,17). Зауважмо: він не жаліє себе — він радіє і дякує Богу, що за допомогою Його благодаті залишився вірним Христу навіть у таких виняткових стражданнях. Словом, Апостол Павло вже фактично так і думав: в хресті терпіння, в хресті спасіння, в хресті — любові наука.

Переклад CREDO за: Opoka

Довідка:

Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява біля Львова у вірменській родині. У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету. Брав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.

У 1833 році одружився з Зофією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п’ятеро дітей, але, на жаль, усі вони померли від хвороб. Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку в Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь. Після смерті дружини, він у 1839 році вступив до єзуїтів.

Відомий як проповідник і місіонер, Кароль Антоневич боровся проти пияцтва і був ініціатором благодійності. Проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. В Обрі заснував єзуїтський колегіум і став першим його настоятелем.

Доглядав хворих на холеру й сам став жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року в Обрі й там похований.

Написав багато оповідань та віршів. Саме його авторству належать такі відомі церковні пісні, як «Вихваляйте, гори, доли» («Chwalcie łąki umajone»), «Nazareński śliczny kwiecie», «O Maryjo, przyjm w ofierze» та інші.