Я священник, і люди часто просять у мене поради, як контролювати свої емоції. Постійна тривога, гнів, який спалахує від найменшого подразника, смуток, який не вдається розвіяти… Люди не хочуть бути тривожними, злими чи сумними, але, здається, не можуть собі з цим зарадити.
Неконтрольовані емоції можуть взяти над нами гору. Їх надзвичайно важко подолати, тому ми схильні їм піддаватися. Ми розводимо руками і, по суті, приймаємо мантру «слухайся свого серця». Це капітуляція перед нашими емоційними примхами, тому що більше немає сенсу намагатися бути розсудливими. У підсумку — образи, нерозважлива поведінка і жаль. Емоції мінливі, тому вони — погані порадники при ухваленні рішень.
Хоча сучасна епоха створила ціле мистецтво виправдання нашого емоційного полону, ця проблема не нова. Взяти, наприклад, «Ромео і Джульєтту». Є думка, що ці двоє — трагічні герої, пристрасно закохані і зраджені жорстоким світом. Але правда зовсім протилежна. Лиходії —Ромео і Джульєтта; або, принаймні, їхні емоції, що вийшли з-під контролю. Вони шалено розхитуються через низку нерозумних рішень — зрада сім’ї, бійки, насильство, — і врешті-решт герої впадають у такий глибокий відчай, що він руйнує їхні життя. Вони поділяють не справжню любов, а те, про що брат Лоренцо каже: «Ці буйні радощі й кінчаться буйно».
Небезпека неконтрольованих емоцій
Шекспір не перебільшує. Я бачив, як розпадаються стосунки через неконтрольований гнів. Я бачив, як люди не можуть реалізувати свій потенціал через хвилювання. У мене просили поради і приймали її з теплом, але потім відразу відкидали, бо навіть якщо це була добра порада, емоції прохача не дозволяли її дотримуватися.
Святий Августин писав: «Кожна надмірна прихильність стає формою самопокарання». Емоції — це тема, на якій він дуже добре знався. Його «Сповідь» — це одне довге дослідження того, як юнацькі пристрасті зруйнували його життя. Зрештою, він таки усвідомив це і сказав Богові: «Затьмарені почуття — це віддалення від Тебе».
Якщо ми «слухаємо свого серця», ігноруючи обставини, ми у кінцевому підсумку емоційно прив’язуємося до різноманітних речей — хороших і поганих, часто нерозумних — які шарпають нас у різні боки. Ми губимося, віддаляємося від Бога — і навіть від самих себе. Я завжди згадую розпачливе твердження святого Павла: «Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю» (Рим 7, 15).
Вирішення проблеми
Раніше я був у полоні меланхолії, і це робило мене схильним до ізоляції та відчаю. Думаючи, що мені бракує сил змінитися, я просто здався і з головою поринув у свої емоції. Я переконав себе, що у меланхолії є своєрідний трагічний романтизм, хоча насправді перебував у повному душевному безладі.
Читайте також: Як перетворити меланхолійний темперамент на свою силу
Зрештою я зрозумів, як впоратися зі своїми неконтрольованими емоціями. Я твердо вірю, що Бог врятував мене і допоміг мені взяти свій смуток під контроль, але я сам також доклав до цього багато наполегливої праці. Бог запропонував мені шлях, але кроки я мусив робити самостійно.
Цей особистий досвід разом із працею святого Августина сьогодні лежить в основі моїх порад, коли люди запитують мене, як контролювати власні емоції.
1.Практика
Святий Августин навчив себе нового набору емоційних реакцій. Він був емоційно прив’язаний до неправильних речей, як-от хіть і марнославство, і вони ним оволоділи. Але він хотів, щоби розум скеровував його любити хороші речі, і не хотів потрапляти у пастки безладних емоційних бажань, тож узявся до роботи. Він прочитав книгу Цицерона, яка містила заклики до самоконтролю і прагнення до мудрості. Він писав: «Ця книга змінила мої почуття… і змусила мене мати інші цілі та бажання». Августин свідомо формував у собі потяг до чесноти, добра і розуму. Згодом він опрацював свої емоції й почав щиро хотіти саме цих хороших речей.
Як часто ми практикуємо любов до всього поганого? Ми емоційно прив’язуємося до реаліті-шоу, соціальних мереж, пліток і поганої музики. Це все одно, що привчати себе вживати шкідливу їжу. Коли нам пропонують справжню, поживну їжу, вона вже нам не смакує. Ми відкидаємо її заради енергетичного напою і цукерок. Чи варто дивуватися тому, що ми емоційно нездорові?
Щоб узяти під контроль нездорові емоції, потрібно привчити себе звертатися до хороших прикладів і навчитися їх любити. Це потребує часу, але це справді працює, якщо виконувати цю роботу з наполегливістю.
2.Пам’ятайте про справжнє щастя
Хоча Августин почав бажати добра, він ще не був готовий повністю змінитися, кажучи Богові: «Дай мені цнотливість і стриманість… але ще не тепер». Його наступним кроком було заглиблення у власну пам’ять. Він тренувався згадувати свої найщасливіші моменти, що він відчував — і чому. Часто ми обманюємо себе, думаючи, що якщо піддамося черговому імпульсу, то нарешті станемо щасливими («Якщо я просто закричу на нього, мені стане легше. Якщо я просто послухаю свого серця, я отримаю задоволення»).
Однак, ретельно дослідивши свою пам’ять, ми побачимо, що миті справжнього щастя — це не те, про що ми думали спочатку. Наприклад, мої найщасливіші моменти були пов’язані з родиною та друзями, і я нагадую собі про це, коли меланхолія повертається, і я відчуваю спокусу поринути у самотність.
«Пам’ять містить також і почуття мого розуму», — каже Августин. Коли виникає спокуса піддатися емоціям, поверніться до спогадів про справжнє щастя, щоб відновити над ними контроль. По суті, це спосіб обірвати спіраль негативних думок. Зосередьтеся на спогадах про те, як добре жити, коли ваші емоції під контролем.
3.Нехай розум керує
Перенавчання своїх емоційних реакцій дозволяє нам розумно обробляти інформацію. Ми завжди повинні давати собі час і простір, щоб діяти згідно з розумом, а не емоційними примхами. Це не означає, що емоції не важливі, але емоціями має керувати розум. Як каже Августин, емоції стають «керованими». Для нього це означало, що його старі емоційні прихильності до плотських насолод були зведені до мінімуму. Він почав розумніше міркувати про те, що таке справжня любов, що означає любити, і яким чоловіком він хоче бути.
За прикладом святого Августина і з постійною практикою можна стати емоційно здоровішим і почати діяти згідно з нашим розумом. Це вимагає певної дисципліни, але, зрештою, поставити емоції на належне місце — це ключ до щастя.
Автор: о. Майкл Ренньє
фінансово.
Щиро дякуємо!
