Початок Адвенту це неодмінно думка (окрім усього) про подарунки на свята. Ба навіть із листопада, з «чорної п’ятниці» розпродажів, або й раніше, — коли по всьому світу вже стоять прикрашені ялинки і грає різдвяна музика…
Продавці шукають щораз то нових натхнень, як дістатися до конкретних груп покупців, а ідеї щодо цього в них якось щоразу гірші. Як в усьому цьому не згубити суті цього «часу очікування»?
Різдвяні свята — це час, коли ми, християни, святкуємо народження нашого Спасителя — Боголюдини, який народився для того, щоб за нас померти. Це день (дні), коли ми, сповнені вдячності Богові, зустрічаємося зі своїми рідними і святкуємо цю радісну подію. Однак щораз більше в нашому світі стає традицій, які не маючи нічого спільного з суттю цього дня. Замість колядок лунають застільні пісні, а замість переживати очікування Адвенту, ми завчасно поглинаємо «атмосферу свят» — оці всі гірлянди, музика по супермаркетах, композиції з ялинковими іграшками, поява светрів-чашок-шкарпеток з оленями і біло-червоних карамельок-«посохів Санта Клауса».
Навіть до такого дійшло, як «іграшка для маленького християнина» — як це представляє реклама. Плюшева лялька у вигляді Ісуса, яка вміє «дихати». То як далеко цей світ уже відійшов від Живого Бога, що про народження Спасителя дітям має нагадувати лялька, яка вміє симулювати дихання?
Суть сучасних «комерційних свят» у тому, що в такому Різдві парадоксально немає Бога. Католики вже довгі роки звертають увагу на перетворення Різдвяних свят у масовій західній культурі на «зимові вихідні». Єдине, що залишається, — це акційні пропозиції виробників, продавців, ринків, базарів і супермаркетів: «До свят». Байдуже, до яких саме.
Я теж люблю послухати різдвяні пісеньки і просто-таки вмліваю від красивих гірлянд. Але, може, ними варто милуватися, повертаючись із Рорат? Розпочати день Годинками до Непорочного Зачаття?..
На початку Адвенту пам’ятаймо про те, щоб шукати присутності Бога не в ляльці, здатній «дихати», а в храмі — там, де на кожній Святій Месі ми беремо участь у чуді Євхаристії.
Переклад CREDO за матеріалами: Емілія Бернацяк, Opoka