«Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх» (Ді. 1, 1-10).
Як можна людською мовою, яка належить до матеріального, тривимірного світу, висловити те, що належить до багатовимірного духовного світу? Здається, це неможливо. Ну, хіба що приблизно – таку можливість нам дає мова символів. І саме таку мову використав Ісус. «Знявся угору» – але ж небо не знаходиться в якомусь конкретному місці. Воно скрізь там, де Бог; там, де вільне створіння може без жодних перешкод насолоджуватися Його присутністю. Я знову потрапив в пастку нашої мови, вживаючи слів «скрізь там, де». Символічний епізод, який Ісус зіграв на очах своїх учнів, теж не був вільною від тієї ж мовної пастки – «знявся угору». Таким чином Він переказав щось дуже істотне. Насамперед те, що Він возноситься над усіма можливими земними обмеженнями. Що земне тяжіння – а, отже, і всі інші закони матеріального світу – вже не зв’язують Його. Він від них вільний. Без слів Ісус сказав ще й те, що учні вже не зможуть зустрічатися та перебувати з Ним так само, як дотепер. Хоча ще так недавно Він їм казав: Я з вами по всі дні, аж до кінця світу. Я є – але інакше. Сказані слова, мова без слів – це мистецтво звертання Бога до людини. До цього Божого способу мовлення треба дорости. Так само, як і до самого Неба.
Томаш Горак, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
