Вчора поховали свого колишнього настоятеля – о. Петра Лічняровського. Молодий священик у розквіті свого служіння відійшов до Того, Котрого так прагнув.
І хоч отець вже майже рік працював в сусідній парафії, пробувши в нас 8 років, так і залишиться завжди нашим пробощем.
Ще зовсім недавно прощалися з тобою, відпускали до інших людей. Тепер прощання було болючішим. Досі не віримо, що тебе більше не побачимо. Але мусимо прийняти Божу волю, так як прийняв її ти.
«Отець милосердя» – сказали про тебе на похороні, в парафії називали «добряком». Це було метою твого життя – служити з милосердям людям.
Ти зробив багато добра за свої 12 років священства. Про це свідчить навіть та кількість людей, котрі з любов’ю прийшли тебе провести в останню дорогу.
Я також відчула твою доброту. Особисто від себе дякую за всі твої старання, спрямовані для мого навернення та моєї родини. З вдячністю згадую ту подію, яка відбулася шість років тому. Коли за твоїм сприянням я без довгої підготовки приступила до першої сповіді та Причастя в той самий день, коли обвінчались мої батьки. Що також відбулось з твоєї ініціативи. І хоч вони так і не прийшли до Церкви, але з вдячністю тебе пам’ятають. Ти завжди цікавився моїм життям, а я ніколи не мала часу прийти на розмову. Думала, що все ще попереду, ще встигну…
Хоч ти і пішов від нас, але твоя присутність ніби залишилась. Ти швидко відійшов, але назавжди оселився в наших серцях.
Навіть не уявляю, як переживають смерть ті, котрі не вірять з надією у вічне життя…
_________________________________________________________
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
