Віра а Бога є своєрідним видом містичної гри в хованки. Ми намагаємося зловити Його на «гарячому», схопити за ноги. Та Він не дозволяє. Вислизує, ховається і каже – «Шукай!»
Колись рабин Барух шукав спосіб довести, що Господь є покинутим та самотнім, нерозпізнаним людьми. Тоді він пригадав собі історію з життя. Його маленький онучок грався в хованки з іншими хлопчиками. Ховався, але ніхто не хотів його шукати. Дитина з плачем прибігла поскаржитися дідусеві, в тій самій хвилі рабин з очами повними сліз вигукнув: «Бог говорить теж саме – ховаюся, а ніхто Мене не приходить шукати».
Ще пророк Ісая говорив, що правдивий Бог є прихованим. Багато містиків писало про цю прихованість. Єврейське слово «вічність», походить від дієслова alam, котре означає «приховувати». Покірний Господь ховається. Шепоче до нас: «Шукайте Мене, бо дозволяю Себе знайти».
Як безпорадне, залишене дитя стоїть на роздоріжжі і гукає: «Я тут, Ізраелю, тут Я».
Чому не хочеш Мене шукати? Чи залишиться віра на землі, коли прийду?
За матеріалами: gosc.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
