Римо-католицький календар
Середа ХХVI звичайного тижня, рік І
Перше читання
Неєм 2, 1-8
Читання з Книги Неємія.
У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв вино та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.
Але цар промовив до мене: «Чому сумне твоє обличчя? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці».
Я злякався вельми й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем?!»
І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?»
Тут я помолився Богові небес і сказав цареві: «Коли цареві до вподоби й коли слуга твій тобі угодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його».
І сказав мені цар із царицею, яка сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.
Далі сказав я цареві: «Коли цареві до вподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї, та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити».
І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була наді мною.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 137(136), 1-2. 3. 4-5. 6 (П.: пор. 5а)
Єрусалиме, тебе не забуду.
або: Нехай прилипне мій язик до мого піднебіння,
якщо тебе, Єрусалиме, не буду пам’ятати.
Біля рік Вавилонських, там ми сиділи і плакали, *
коли Сіон споминали.
Посеред нього на вербах *
ми повісили наші арфи.
Оскільки ті, які у полон нас взяли, *
слів із пісень нас там попросили, —
ті, котрі нас гнобили, бажали розваги: *
«Заспівайте нам пісень сіонських!»
Та як нам співати пісню Господню *
в краю чужому?
Якщо забуду тебе, о Єрусалиме, *
то нехай піде у забуття моя правиця.
Нехай прилипне мій язик до мого піднебіння, *
якщо тебе не буду пам’ятати,
якщо Єрусалим не буду вважати *
джерелом радості моєї.
Спів перед Євангелієм
Флп 3, 8-9
Алілуя, алілуя, алілуя.
Я все визнаю за втрату і за сміття вважаю,
аби здобути Христа, і виявитися в Ньому.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Лк 9, 57-62
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус і Його учні були в дорозі, і коли вони йшли, один сказав Йому: «Я піду слідом за Тобою, куди тільки Ти підеш». Та Ісус відповів йому: «Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити».
До іншого Він промовив: «Іди слідом за Мною». А той відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька». Та Він сказав йому: «Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство».
А інший сказав: «Я піду слідком за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми». Ісус же відповів йому: «Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства».
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
Нехай усе в мені буде Твоїм (о. Патрик Оліх OFM)
«Я піду за Тобою куди Ти тільки підеш» (курс «Дабар»)
Йти за Ісусом (о. Кирило Лесько)