Наші батьки

Роздуми до Слова Божого на четвер XXVIII звичайного тижня, рік І

Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! (Лк 11, 47н)

Хоч би як ми цього хотіли чи не хотіли – ми виросли, наче паростки, з кореня, яким є наші батьки, наші предки. Попри бажання бути собою, кимось неповторним, – носимо в собі, хоч якоюсь мірою, немов спадщину, те, чим вони жили: як їхні добрі якості, так і слабкості.

«Благодать Ісуса Христа будує свої шедеври на фундаменті людської природи» (св.Тома Аквінський) – такої, яка вона є. Тому потрібно до цієї різноманітної спадщини підходити зі спокоєм та зберігати дистанцію щодо емоцій.

Стараймося бути вдячними за добро, переказане батьками (свідомо чи несвідомо): за риси обличчя, характеру, здібності та різні надбання. Дякуймо за добре і розвиваймо це.

З іншого боку, не знеохочуймося, коли помічаємо «хвости», які тягнуться за нами, і якими завдячуємо нашим предкам – коли повторюємо їхні помилки чи, як вони, не можемо піднести своє життя на кращий рівень. Просімо милосердя у Спасителя-Христа: Він бере на себе всі наші гріхи, Він хоче вливати у ці відносини своє Життя – щоб продовжувати в нас дії Воскресіння, яке очищує та вирощує нові якості.