Конклав у його нинішній версії – пречудовий винахід. Завдяки ньому світ, хоч і дуже пнеться, не має впливу на обрання Папи. Ми не знаємо, що там, за ватиканськими мурами, відбувається, – і не дізнаємося.
Але ж який це ляпас для наших демократичних звичок! І для нашої обивательської пихи, яка твердить: маєш право знати, маєш право брати участь, маєш право впливати, маєш право…
Не можуть цього знести різноманітні лобі, кліки, мафії та групи впливу. Як це так – така важлива посада, а навіть дурного соцопитування провести не можна? Тобто – можна, тільки що це нічого не дасть, а соціологи лише зганьбляться. Старі акули пера, коментатори й творці прогнозів балакають – не набалакаються про те, хто може стати Папою… Однак вибір усе одно є несподіванкою. І цікава справа: раз по раз виявляється, що це добрий вибір. Уже понад двісті з лишком років Церква має тільки хороших Пап. Без винятку. Зрозуміло, вони не були ідеальні, але хто з нас без недоліків.
Уже досить довго кожний наступний Папа виявляється людиною справжньої віри, і хоч допускалися кожен своїх помилок, та завжди мали добру волю. А раніше то всіляке бувало. Бували Папи, які через свій гріховний спосіб життя сьогодні не здолали б і міністрантами стати. Вони не повинні були бути обрані – однак були.
Із цього видно, як серйозно Бог ставиться до нашої свободи. Дозволяє нам всерйоз вибирати – і нести наслідки цих виборів. А що бували часи, коли вибір Папи вирішувався майже виключно грою людських умів, то й Папи бували кепські. Не Бог там був важливий, а політика, гроші, впливи могутніх родів, інтереси великих держав. Святий Дух вочевидь і тоді міг вказати на правильну людину, але Він не робить таких речей, коли люди Його про це не просять. Коли вони «самі краще знають» і роблять по-своєму, то наслідки отримують відповідно до своєї визивності…
Сьогодні, слава Богу, світ не вміє примусити кардиналів до вибору бажаного світові кандидата. Сьогодні все влаштовано так, що ми можемо «тільки молитися». Кардинали-виборці відрізані від світу, аби слухати Святого Духа, а не рейтинги, так люблені світом. А в цьому слуханні їх підтримують щирою молитвою ті, хто любить Церкву. Коли люди не запитували Святого Духа про пораду – вибирали по-своєму. Коли запитують, Він цю пораду вділяє. Це саме тому Папами часто стають люди, яких ніхто на цій посаді не чекав, а потім виявляється, що вибір був навдивовижу точний.
У цій ситуації молитва є єдиним, зате всезагально доступним способом впливу на обрання Папи. І це, однак же, реальний вплив. У цьому сенсі ми всі, хто молиться, є кардиналами впливу.
Якби наступник святого Петра мав бути таким, якого хоче світ, то ідеальний Папа був би… атеїсткою. Але такого не буде. Він буде людиною віри – наступним добрим Папою. І не тому, що кардинали мають нюх, а тому, що діють під впливом. Під правильним впливом.
Франтішек Кухарчак, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
