Літургійні читання на Вербну Неділю, рік В (РКЦ)

Римо-католицький календар

Неділя страждань Господніх, рік В

Вербна неділя
Лк 19, 28-40

† Слова Євангелія від святого Луки

Того часу Ісус прямував у Єрусалим. І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів, кажучи: «Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете так: “Господь потребує його”».
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
А коли відв’язували осля, запитали його господарі: «Навіщо відв’язуєте осля?»
Вони ж відказали: «Господь потребує його». Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, увесь численний натовп учнів почав, радіючи, хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, вигукуючи: «Благословенний Той, хто іде, — Цар, — в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава во вишніх!»
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: «Учителю, заборони це своїм учням!»
У відповідь Він сказав: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння!»

Слово Господнє

Перше читання
Іс 50, 4-7

Читання з Книги пророка Ісаї

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Слово Боже

Псалом респонсорійний

Пс 22(21), 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24 (П.: пор. 2а)

Боже мій, Боже, чом Мене покинув?

Усі ті, які мене бачать, насміхаються з мене, *
шепочуть губами і хитають головою:
«Він поклав надію на Господа! Нехай Він його порятує, — *
нехай його визволить, бо він Йому любий!» 

Мене пси обступили, *
зборище злочинців мене оточило,
вони пробили мої руки і ноги. *
Я можу перерахувати всі мої кості. 

Ділять вони мій одяг між собою *
і за мій плащ кидають жереб.
Ти ж, Господи, не віддаляйся! *
Сило моя, поспіши мені на допомогу. 

Буду Твоє Ім’я моїм братам сповіщати, †
серед зібрання Тебе буду величати. *
Ви, що боїтеся Господа, Його прославляйте!
Всі нащадки Якова, Його славте! *
Хай всі нащадки Ізрáїля Його бояться!

Друге читання
Флп 2, 6-11

Читання з Послання святого Павла Апостола до филип’ян

Брати! Ісус Христос, маючи Божу природу, не вважав собі за здобич бути рівним Богу, але понизив себе самого, образ слуги прийнявши, постав у подобі людини, і з вигляду був, як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, і то хресної смерті. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке всякого іншого імені вище, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і наземних, і підземних; і щоб кожною мовою визнано було, що Ісус Христос — це Господь, Богу Отцеві на славу.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Флп 2, 8-9

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то хресної смерті.
Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я,яке всякого іншого імені вище.

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Євангеліє
Лк 22, 14 – 23, 56 (довше)

Страсті   Господа нашого Ісуса Христа від  Луки

(† – Ісус; Є – євангеліст; К – кілька осіб або натовп; О – інші)

Остання Пасха

Є. Коли настала година, Ісус сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм:
† Я дуже забажав спожити з вами цю Пасху, перш ніж страждатиму. Кажу бо вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
Є. І, взявши чашу, промовив подяку і сказав:
† Візьміть її це і поділіть між собою. Кажу бо вам, що не питиму відтепер з плоду виноградної лози, аж доки не прийде Царство Боже.

Встановлення Євхаристії

Є. І, взявши хліб, промовив подяку, розламав і дав їм,кажучи:
† Це тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на Мій спомин.
Є. Так само й чашу по вечері, кажучи:
† Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

Провіщення зради

† Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, якою Він видається!
Є. І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це мав би зробити.

Суперечка між апостолами

Є. Була й суперечка між ними, хто з них мав би бути більший. А Ісус сказав їм:
† Царі народів панують над ними; і ті, хто владу має над ними, звуться доброчинцями. Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. Хто бо більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує?
Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як той, хто обслуговує. А ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; і Я заповідаю, так як заповів Мені Мій Отець, Царство, — щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, і щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізрáїля.

Обітниця, дана Симонові

† Симоне, Симоне, ось сатана домагався вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж молився за тебе, щоб не занепала віра твоя; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.
Є. Той відказав Йому:
О. Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть.
Є. Ісус же мовив:
† Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене.

Провіщення боротьби

Є. І сказав їм:
† Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без сандалів, то хіба чогось вам бракувало?
Є. Вони ж сказали:
К. Нічого.
Є. А Він сказав їм:
† Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме його, також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. Кажу вам, що на Мені має збутися те, що написано: “До злочинців зараховано Його”. Адже те, що сказане про Мене, доходить кінця.
Є. Вони сказали:
К. Господи, ось тут два мечі.
Є. А Він відповів їм:
† Достатньо.

Молитва на Оливній горі

Є. Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли слідом і учні. Прийшовши ж на місце, Він сказав їм:
† Моліться, щоб не увійти у спокусу.
Є. А сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, промовляючи:
† Отче, коли хочеш, пронеси цю чашу мимо Мене; однак не Моя хай буде воля, але Твоя.
Є. І з’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. Перебуваючи у великій боротьбі, Він ще ревніше молився; піт Його став як краплини крові, що капали на землю. Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку, і сказав їм:
† Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не увійшли у спокусу.

Схоплення Ісуса

Є. Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із Дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його. Ісус сказав йому:
† Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Є. Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що мало статися, сказали:
К. Господи, чи не вдарити нам мечем?
Є. І один з них вдарив слугу первосвященика і відтяв йому праве вухо. Та Ісус у відповідь сказав:
† Облиште, вже досить!;
Є. і доторкнувшись до вуха, зцілив його. А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав:
† Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваша година і влада темряви.

Відречення Петра

Є. Вони ж, схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них. Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, розгледівши його, сказала:
О. І цей був з Ним!
Є. Він же відрікся, кажучи:
О. Жінко, я не знаю Його!
Є. Невдовзі другий, побачивши його, сказав:
О. І ти — один з них!»
Є. Петро ж сказав:
О. Чоловіче, я — ні!
Є. Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи:
О. Справді, і цей був з Ним, бо і він — галілеянин!
Є. Та Петро промовив:
О. Чоловіче, не знаю, про що ти говориш!
Є. І тут же, як він ще говорив, заспівав півень. Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господа, як Він йому сказав: «Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Глумління над Ісусом

Є. А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;вони, закривши Йому лице, запитували Його, кажучи:
К. Пророкуй: хто Тебе вдарив?
Є. І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

Ісус перед Високою радою

Є. Коли почався день, зібралися старші народу, первосвященики і книжники, і повели Його на свої збори, кажучи:
К. Якщо Ти — Христос, то скажи нам.
Є. Він сказав їм:
† Якщо Я вам скажу, не повірите; якщо ж запитаю, не відповісте. Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
Є. Тоді всі запитали:
К. То Ти — Син Божий?»
Є. А Він їм відповів:
† Ви самі говорите, що Я є.
Є. Вони ж сказали:
К. Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!

Ісус перед Пилатом

Є. І встала вся їхня многота, й вони повели Його до Пилата. Та почали Його звинувачувати, кажучи:
К. Ми знайшли цього, який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Христос, Цар.
Є. А Пилат запитав Його, кажучи:
О. Ти є Цар юдеїв?
Є. А Він у відповідь сказав йому:
† Ти сам кажеш.
Є. Пилат же сказав первосвященикам і юрбам:
О. Жодної вини я не знаходжу в цій людині.
Є. Та вони, наполягали, кажучи:
К. Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галілеї і аж сюди!
Є. Пилат же, почувши це, запитав, чи ця людина — галілеянин. Дізнавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який саме тими днями перебував у Єрусалимі.

Ісус перед Іродом

Є. Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів; адже давно бажав Його бачити, оскільки чув багато про Нього і сподівався побачити якесь знамення, Ним зроблене. Ставив Йому багатьма словами запитання, але Він нічого йому не відповідав.
А первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод же зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали між собою друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

Ісус знову перед Пилатом

Є. Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та народ, сказав їм:
О. Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної провини з того, в чому її обвинувачуєте. Так само й Ірод не знайшов, адже повернув Його нам. А отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу.

Ісус відкинутий своїм народом

Є. Та вони всі разом закричали, вигукуючи:
К. Візьми цього, а відпусти нам Варавву!
Є. Варавва був кинутий до в’язниці за якийсь заколот, вчинений у місті, й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи:
К. Розіпни, розіпни Його!
Є. Тож він утретє сказав їм:
О. Яке ж зло Він вчинив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
Є. Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні дужчали. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був кинутий до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

Хресна Дорога

Є. І коли повели Його, вони, схопивши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним слідом велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав:
† Дочки єрусалимські, не плачте наді Мною, краще плачте над собою та над своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть казати горам: “Упадіть на нас!” — і горбам: “Покрийте нас!” Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
Є. І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

Розп’яття Ісуса

Є. І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. А Ісус говорив:
† Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.
Є. Ті ж, які ділили Його одяг, кидали жереб.

Глузування з Ісуса на хресті

Є. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники, кажучи:
К. Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
Є. Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали:
К. Якщо Ти — Цар юдеїв, спаси cебе!
Є. А був і напис над Ним: “Це — Цар юдеїв”.

Розкаяний розбійник

Є. Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи:
О. Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!
Є. А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав:
О. Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив.
Є. І додав:
О. Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє.
Є. А Він сказав йому:
† Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в Раю.

Смерть Ісуса

Є. А було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі — до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася посередині. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив:
† Отче, у Твої руки передаю свій дух!
Є. Сказавши це, Він віддав духа.

Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.

Після смерті Ісуса

Є. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи:
О. Справді, праведний був цей чоловік!
Є. А усі юрби, які зійшлися на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, верталися, б’ючи себе в груди. На віддалі стояли й дивилися на це всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.

Покладення до гробу Ісуса

Є. І ось один чоловік, на ім’я Йосиф, з юдейського міста Ариматеї, який був радником, муж добрий і праведний, — той, хто не пристав до їхнього рішення та діяння, — і який очікував Божого Царства, він, прийшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса; і знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. Була п’ятниця, День приготування, і вже починало ясніти суботнє світло.А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галілеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло. Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

Слово Господнє

Євангеліє  
Лк 23, 1-49 (коротше)

Мука Господа нашого Ісуса Христа від  Луки

Є. І встала вся їхня многота, й вони повели Його до Пилата. Та почали Його звинувачувати, кажучи:
К. Ми знайшли цього, який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Христос, Цар.
Є. А Пилат запитав Його, кажучи:
О. Ти є Цар юдеїв?
Є. А Він у відповідь сказав йому:
† Ти сам кажеш.
Є. Пилат же сказав первосвященикам і юрбам:
О. Жодної вини я не знаходжу в цій людині.
Є. Та вони, наполягали, кажучи:
К. Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галілеї і аж сюди!
Є. Пилат же, почувши це, запитав, чи ця людина — галілеянин. Дізнавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який саме тими днями перебував у Єрусалимі.

Ісус перед Іродом

Є. Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів; адже давно бажав Його бачити, оскільки чув багато про Нього і сподівався побачити якесь знамення, Ним зроблене. Ставив Йому багатьма словами запитання, але Він нічого йому не відповідав.
А первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод же зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали між собою друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

Ісус знову перед Пилатом

Є. Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та народ, сказав їм:
О. Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної провини з того, в чому її обвинувачуєте. Так само й Ірод не знайшов, адже повернув Його нам. А отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу.

Ісус відкинутий своїм народом

Є. Та вони всі разом закричали, вигукуючи:
К. Візьми цього, а відпусти нам Варавву!
Є. Варавва був кинутий до в’язниці за якийсь заколот, вчинений у місті, й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи:
К. Розіпни, розіпни Його!
Є. Тож він утретє сказав їм:
О. Яке ж зло Він вчинив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
Є. Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні дужчали. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був кинутий до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

Хресна Дорога

Є. І коли повели Його, вони, схопивши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним слідом велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав:
† Дочки єрусалимські, не плачте наді Мною, краще плачте над собою та над своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть казати горам: “Упадіть на нас!” — і горбам: “Покрийте нас!” Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
Є. І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

Розп’яття Ісуса

Є. І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. А Ісус говорив:
† Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.
Є. Ті ж, які ділили Його одяг, кидали жереб.

Глузування з Ісуса на хресті

Є. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники, кажучи:
К. Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
Є. Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали:
К. Якщо Ти — Цар юдеїв, спаси cебе!
Є. А був і напис над Ним: “Це — Цар юдеїв”.

Розкаяний розбійник

Є. Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи:
О. Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!
Є. А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав:
О. Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив.
Є. І додав:
О. Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє.
Є. А Він сказав йому:
† Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в Раю.

Смерть Ісуса

Є. А було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі — до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася посередині. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив:
† Отче, у Твої руки передаю свій дух!
Є. Сказавши це, Він віддав духа.

Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.

Після смерті Ісуса

Є. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога,промовляючи:
О. Справді, праведний був цей чоловік!
Є. А усі юрби, які зійшлися на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, верталися, б’ючи себе в груди. На віддалі стояли й дивилися на це всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.

Слово Господнє

Біблійні роздуми:

Шлях на Голгофу (о. Роман Лаба OSPPE)