Автокатастрофа повернула віру в Бога
Відкривши очі, я побачила високу білосніжну стелю. Висока біла стеля ніби заполонила собою все навкруги. Суцільна біла стеля… Не було болю. Не було страху. Не було жодних думок. У голові – суцільна порожнеча. Не було ніяких відчуттів. Нічого. Майже нічого. Крім неймовірно сильного, нестримного відчуття, що розпирало груди. Такого відчуття у мене не було жодного разу за 35 років. - Я буду жити? Я буду жити! – ці три слова у запитально-стверджувальній формі я промовляла впродовж трьох останніх годин. Найважчих годин, коли лікарі боролись за моє...

