Смерть

Немає універсальнішого досвіду, ніж смерть. Адже вона присутня в кожній культурі. Отож і біблійні тексти про неї говорять.

Книги Старого Завіту являють нам смерть як момент повної втрати всілякої вітальності. Припиняється життя, хоча людина і надалі існує в шеолі як «тінь». Померлий вже не є «живою душею», якою людина стає в момент створення. Божий подих полишив людину, повертаючись до Бога.

У Новому Завіті смерть – це поточне окреслення кінця життя. В цьому значенні – як кінець життя – слово «смерть» лунає і з вуст Ісуса, це занотовано у Євангелістів (за винятком Йоана). У Апостола Павла поняття смерті є одним з найважливіших елементів теології спасіння – особливо в листі до Римлян (5-7).

Ще інший значеннєвий відтінок має слово «смерть» в Одкровенні Йоана, де вона стає уособленням надлюдської сили, яка з Божого дозволу спустошує землю. У цьому контексті кілька разів повторюється зворот «друга смерть». Це один з елементів складної і повної символічного значення есхатології автора Книги Одкровення.

Спрощуючи, можна сказати, що ця «друга смерть» – це остаточне усунення зла, однак, вона не означає знищення тих, хто запродався злу.

Відкрий: Мт.10, 21; 1 Кор.15, 21 і н., Об’явл.20, 13-15.

о. Томаш Хорак, wiara.pl