Погляд

Як пережити сімейні свята і не втратити радості від перебування разом

21 Квітня 2017, 09:40 1671

Що робити, щоби свята вдалися? Можна подивитися на сім’ю як на людей, з якими щойно познайомився.

Святкова сімейна атмосфера. Сестра не змовкає . Весь час скаржиться на шефа, політиків, голосних сусідів. Кузен розхвалює свою доньку так, аж ти відчуваєш, що твоя дитина невдала. Тітка постійно курить і їй ніщо не смакує. Мама підходить час від часу — поправляє волосся, зауважує, що ця сукня занадто коротка для тебе. Племінник кричить і гасає навколо столу, а коли ти намагаєшся зробити йому зауваження — всі дивляться на тебе, як на пригорілий пиріг.

Як це все пережити? І при цьому не втратити радість від перебування разом.

Адже ми тужимо за сімейною близькістю і водночас не вміємо її переживати.

Причиною може бути стереотипне сприйняття близьких. Адже ми все знаємо про них.

Ми давно вже помістили кожного у відповідну рубрику і категорію: зіркова племінниця, розчарований шурин, хвалькувата кузина, мама критикує, брат глузливо спостерігає, а батько тільки й чекає, коли вже всі підуть і він зможе зняти взуття і лягти.

Кожна людина має якусь нав’язану їй роль, спрощену, але таку сильну, що ставить фільтр і ми не можемо побачити цих людей в усій складності їхньої особистості, темпераменту, виборів, розчарування.

Ми відчуваємо з ними зв’язок, але водночас даємо їм менше шансів, ніж у стосунках із незнайомими людьми. Незнайомі люди зазвичай пробуджують у нас цікавість, схиляють до невимушеної розмови, бажання знати, що вони люблять, що з ними трапилося, а з тобою, на жаль, ні.

Якби ми зустрілися з цими людьми поза сім’єю, ми, ймовірно, навіть полюбили би їх. Або, принаймні, дали б їм більше шансів.

А ми так судомно тримаємося штампів під час сімейних зустрічей, що випаровується не тільки інтерес, радість від розмови, але вже навіть за два тижні до свят з’являються ці знайомі страждання: Відомо, що буде! Нетерпіння, нудьга, повторення одних і тих самих розмов і поведінки, поверховий обмін інформацією, вимушена ввічливість.

Святкові жести стають порожніми, руйнівними, бо призводять до стресу.

Так не повинно бути.

Можливо, спробувати краще зрозуміти свого родича, а не болісно утверджуватися в стереотипах. Спробувати вийти самому, а зрештою, і з сім’єю з цієї безплідної схеми.

 

Зняти святкові маски й зустрітися поглядом

Відкрити, хто той чоловік, із яким у дитинстві я проводила чудові канікули у бабусі. Він хвалиться своєю донькою, бо, може, має почуття повної поразки. Не робить кар’єру, почувається знехтуваним, а з дружиною — тільки за покупками.

Побачити, що стоїть за зарозумілістю племінниці. Може, ця худорба почувається занадто товстою. Вона закохалася, а він ні.

Дядько голосно обговорює політику. Сміливий — нізащо не дасть зупинити. «Дядьку, а може, в “Скрабл“»? «А що це?» — питає він, але з цікавістю. І ми вже сідаємо з солодким і дядько виходить із політичних окопів, знезброюється і виявляється, що це хтось досить цікавий.

Сестра скаржиться. Скільки можна це слухати? Треба було сказати, що маю розлад шлунку і втекти. А якщо поставитися до сестри з любов’ю? Запитати: шо тебе так турбує? Конкретно. Що відбувається, що ти так страждаєш? Приємним тоном, без знущань.

Нічого не станеться або розмова перейде на інший рівень. Більш чуйний, емпатичний, важливий.

Перш ніж перейдемо до святкового столу, ми маємо пройти по сімейній червоній доріжці. Виставити себе на суд. На критику. Ти не поправилася? Про чоловіка: «Мабуть, ти добре їздиш йому по голові — так полисів». Про дітей: «Ой, розпестиш, будеш мати тільки клопіт».

Критика продиктована специфічно виразною турботою. А оскільки бачимося рідко, то й повідомлення сконцентровані. Зведені до одного кілька міцних речень — тому може бути боляче. Іноді це просто спроба підтримати розмову.

Мати, стара тітка — оскільки пам’ятають нас із дитинства як безпорадних, усміхнених істот — мають свого роду «співчутливий інстинкт», тобто природну і спонтанну реакцію на нашу кривду. Відзначать нашу втому, смуток, погано прихований гнів. І те, що нам здається надмірною допитливістю, насправді є порухом серця.

Замість того, щоб сперечатися, тримати образу, варто підійти й обійняти стареньких. Це допомагає. Вони почуваються в словах незграбними, старомодними. Іноді вони живуть самотньо і втрачають гладкість розмови.

Звісно, може бути також багато суперницьких коментарів. Прихованих. Сестра в підлітковому віці почувалася гіршою. Це тебе завжди хвалили, тепер вона може це більш‑менш свідомо компенсувати. Гострими, дрібними зауваженнями, які мають символічно «відновити справедливість після багатьох років».

Краще не псувати собі настрій, не брати цих зауважень і натяків до серця. Побачити в них спробу компенсації, компенсації або відшкодування.

На неприємне зауваження можна відповісти компліментом. А ти прекрасно виглядаєш! Дестабілізована добротою людина може роззброїтися — і ви увійдете в зону доброї щирості.

Члени сім’ї можуть мати абсолютно різний рівень чутливості, освіти і соціальної компетентності. Даймо їм право на безтактні зауваження, на деяку незграбність, надмірну допитливість, на гірший день — бо такий також може випасти на свята.

Ми не знаємо своїх близьких. Свята — це добра нагода познайомитися. Зрештою, ми сім’я.

Переклад CREDO  за матеріалами: Зита Рудзка, Aleteia

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: