Питання-відповідь

Наскільки можна запізнитися на Службу Божу?

30 Червня 2017, 11:20 20535

Запитання: Як сильно дозволяється запізнитися на Службу, якщо йдеться про недільну Святу Месу? Чи можна приступати до Причастя, якщо прийшов на «Слава во вишніх» або пізніше? У яких випадках можна приступити до Причастя у неділю й у будній день, якщо людина запізнилася на Месу?

Коли можна вважати, що Служба Божа закінчилася? Адже дуже часто настоятелі після Євхаристії роблять виставлення, і якщо вірні не залишаються на молебень, то не отримують благословіння. Використовується прийом: «ви залишіться на виставлення, а інакше Свята Меса буде недійсною». Чи може священик не завершити Євхаристію і, фактично під час літургії, вести інший молебень — літанію, коронку тощо? Чи можна читати додаткові, «свої», молитви під час Євхаристії?

Відповідає о. Віталій Слободян СР, доктор пасторального богослов'я:

— Слід зазначити, що процесія головного целебранса до вівтаря у супроводі літургійної служби — це вже частина Святої Меси. Якщо хтось прийшов, приміром, уже на читання, то що ж тоді: Акт покути і гімн «Слава во вишніх» він дорогою помолився, чи як? Закінчується Євхаристія також процесією, тобто пісня «на вихід» — це також частина Служби Божої. Вірні зобов’язані до повної участі у Святій Месі. Свята Меса — це щось цілісне. На скільки дозволяється запізнитися на Службу? Ми хочемо, щоб нам дали конкретну відповідь. Але одна відповідь не пасуватиме до кожної ситуації. Суто «юридично» питання ставити не можна. Адже людина може запізнитися на Святу Месу з різних причин: хтось затримався, бо допомагав потребуючому або трапилося щось непередбачуване (поламався автобус); а хтось просто заспав, не зумів запланувати свого часу. В першій ситуації можна прийняти Євхаристію; натомість у ситуаціях, коли «входить у гру» лінь, якась бездумність, — слід замислитися, чи можна приступити до Причастя. Тобто якщо існують якісь справді об’єктивні причини, з огляду на які людина запізнюється чи йде раніше зі Святої Меси, вона може це зробити.

Пригадую старе правило, так вчили мене ще під час підготовки до Причастя: аби прийняти Причастя, у будній день треба прийти хоча б на «Отче наш…»; у неділю — на читання Євангелія. Але повторюю:треба звертати увагу не на частину Святої Меси, а на моральний стан, причини запізнення.

Якщо йдеться про додаткові молебні, які часто відбуваються після Святої Меси, то слід сказати, що у західній традиції існує можливість поєднувати богослужіння без повторювання певних елементів. Тобто якщо безпосередньо після Служби Божої відбувається виставлення Пресвятих Дарів, то священик уже не благословляє люд на закінчення Меси, адже за кільканадцять хвилин він благословлятиме Пресвятими Дарами на закінчення молебню. Наприклад, під час парафіяльного відпусту після Служби Божої відбувається урочиста процесія довкола храму, співається гімн «Те Deum», лише потім відбувається благословіння, яке завершує Месу. Цього нема в східній традиції: там кожне богослужіння має «розпочатися» і «закінчитися», навіть якщо йде одне за одним.

Крім того, якщо богослужіння коротке, то відомо, що учасники Меси й так на ньому залишаться, тому нема потреби благословляти їх двічі. Якщо ж священик бачить, що молебень буде довгим, він може завершити Месу благословінням, переодягнутися до виставлення, поки люди співатимуть пісню, повернутися і провести богослужіння. Слід сказати, що відсутність кінцевого благословіння не робить Месу недійсною. Тобто якщо існує об’єктивна причина, людина може вийти і не залишатися на молебні. Але знову ж, питання: чому я виходжу? Бо так складаються обставини та іншої можливості нема, чи мені просто нудно. Якщо те друге, то, можливо, варто щось із цим зробити! Варто запитати себе: чому мені так важко залишитися на тих додаткових 15‑20 хвилин у храмі? Варто пережити цей час у дусі вдячності з Христом, якого ми прийняли до свого серця. Слід пам’ятати також, що всі богослужіння і молебні випливають із Євхаристії і до неї провадять.

Я вже сказав: вірний повинен бути учасником Літургії — промовляти молитви, співати і слухати, коли настає відповідний момент. Це також важливий вимір нашої участі та присутності на Святій Месі. Якщо йдеться про Обряд Причастя, то він може відбуватися в тиші (тоді потрібно прочитати передбачений для цього дня антифон); можна співати або прочитати відповідну за змістом молитву. Це саме стосується подяки після Причастя. Тут також дозволяється співати або читати молитву. Цікаво, що церковні правила не передбачають навіть однієї постави тіла під час подяки після Причастя: можна клякнути, можна сидіти, можна дякувати стоячи.

Це, так би мовити, час і місце для нашої креативності. Адже часто трапляється так, що там, де можна, ми цієї творчості не проявляємо; і навпаки — там, де Церква передбачає конкретні постави чи молитви, ми починаємо проявляти творчість.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: