«Молитва, малість, мудрість» – ці три слова, почерпнуті з біблійних читань, стали темою проповіді Папи Франциска.
Він виголосив її під час Святої Меси, яку в суботу, 17 березня 2018 р., відслужив на площі перед храмом святого Отця Піо в Сан Джованні Ротондо, пише Радіо Ватикану.
Насамперед Святіший Отець вказав на те, що уривок із Євангелія представляє Ісуса, який молиться. Для Ісуса молитва не була чимось факультативним, Він часто віддалявся на пустинні місця, щоб молитися: «діалог з Отцем стояв на першому місці». Так учні «природно відкривали» важливість молитви, аж доки одного дня не попросили: «Господи, навчи нас молитися».
«Якщо хочемо наслідувати Ісуса, розпочнімо також і ми від того, від чого розпочинав Він, – від молитви. Можемо запитати себе: чи ми, християни, молимося достатньо? Часто в хвилини молитви приходять різні виправдання, багато невідкладних справ… Іноді молитву відкладаємо набік, бо нас опановує активізм, який стає беззмістовним, коли забуваємо про “кращу частку”, коли забуваємо про те, що без Нього ми нічого не можемо зробити», – сказав Папа, підкреслюючи, що святий Піо допомагає нам, бо у спадок по собі залишив нам молитву.
Ісус також показує нам, як треба молитися. Насамперед каже: «Прославляю Тебе, Отче». Він починає не з прохань, а віддає славу. Без адорації, не присвячуючи час лише Йому, «неможливо пізнати Отця». І кожен повинен запитати себе: «Чи я прославляю Бога?» «Молитва, – сказав Папа, – може зродитись як прохання, як невідкладна поміч; але вона дозріває у прославі й адорації».
«Отож запитаймо себе: чи наші молитви схожі на Ісусову — чи обмежуються лише нерегулярними дзвінками на номер швидкої допомоги? Як потребую чогось, то відразу йду молитися. Але коли не відчуваєш потреби, то що тоді робиш? Чи, може, сприймаємо молитву як заспокійливий засіб, який слід приймати регулярними дозами, аби зняти стрес?» – вів далі Святіший Отець, наголошуючи:
«Ні, молитва – це жест любові, вона означає перебувати з Богом і представляти Йому життя світу; вона є незамінним духовним ділом милосердя. Якщо ми не ввірятимемо Господеві ближніх, ситуації, то хто це зробить? Хто заступатиметься, хто подбає про те, щоб стукати до Божого серця, щоб відчиняти двері милосердя для потребуючого людства? Ось чому Отець Піо залишив нам молитовні групи».
У Євангелії Ісус прославляє Отця за те, що об’явив таємниці свого царства найменшим. Ким є оті «малі», які вміють приймати Божі таємниці? Ними є ті, «хто потребує великих, що не є самодостатніми». Вони мають «смиренне та відкрите серце, убоге й потребуюче», відчуваючи «потребу молитися, довіритися, піддатися супроводові».
Як зауважив Святіший Отець, Бог намагається увійти в контакт з усіма, але той, хто вивищується, «створює неймовірні перешкоди», адже коли хтось «наповнений собою», то там не залишається місця для Бога. Саме тому Бог надає перевагу незначним, а дорогою до зустрічі з Ним є «понизитися, зменшитися зсередини, визнати себе потребуючим».
«Таємниця Ісуса Христа – це таємниця малості: Він понизився, став нічим. Таїнство Ісуса, як бачимо в гостії під час кожної Святої Меси, – це таїнство малості, покірної любові, і його можна збагнути тоді, коли стаємо незначними і відвідуємо незначних», – сказав Папа. В цьому контексті можемо запитати себе: «Чи вміємо шукати Бога там, де Він перебуває?»
За словами проповідника, «Дім полегшення страждань» — лікарня, споруджена стараннями святого о. Піо, — є «особливим святилищем», де присутній Бог, адже там перебуває «чимало отих малих, яких Він любить». У хворому перебуває Ісус, а сповнена любові турбота про них – це шлях до зустрічі з Ісусом.
«Хто опікується малими — перебуває по стороні Бога й перемагає культуру відкинення, яка, навпаки, надає перевагу могутнім, вважаючи бідних непотребом. Хто надає перевагу найменшим — звіщає пророцтво життя проти пророків смерті всіх часів, також і нашого, які викидають людей, викидають дітей і похилих віком, вважаючи їх за непотріб», – сказав Святіший Отець. Ще зі шкільних років, сказав Папа, його вражала розповідь про Спарту, де хворих і неповноцінних дітей скидали зі скелі. На його думку, сьогодні ми не менш жорстокі, просто чинимо це витонченіше, «більш науково».
Врешті, мудрість, про яку йшлося у першому читанні. «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю», – говорить Господь через пророка Єремію. Як зауважив Папа, справжня мудрість полягає не в тому, аби мати великі дарування; справжня сила полягає не в могутності.
«Не є мудрим той, який виявляє себе сильним, і не є сильним той, хто відповідає злом на зло. Єдиною мудрою і непереможною зброєю є милосердна любов, натхнена вірою, бо вона спроможна роззброїти сили зла», – сказав Святіший Отець. Протягом усього життя святий о. Піо боровся проти зла, й «боровся мудро», наслідуючи Господа, тобто «покірно, слухняно, з хрестом, жертвуючи біль із любові».
«Всі ним захоплюються, але мало таких, хто чинить так само. Багато хто гарно говорить, але скільки є тих, які наслідують? Багато хто готові поставити позначку “вподобати” на сторінках великих святих, але хто поводиться так, як вони? Бо справжнє християнське життя полягає не у “вподобати”, а в тому, щоби скласти себе в дар», – наголосив Папа. У згаданому уривкові Бог також пояснює, звідки черпати життєву мудрість, а саме — пізнавати Бога, пізнавати те, як Він спасає.
Святий о. Піо «пожертвував життя та незліченні страждання» за те, щоб сприяти зустрічі ближніх із Господом. А вирішальним засобом для цього була сповідальниця, Таїнство Примирення. «Саме там розпочинається і наново починається мудре, прощене і наповнене любов’ю життя», – сказав Франциск, нагадуючи, що о. Піо був «апостолом сповідальниці».
Фото: Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
