27 квітня 2024 р., в перший сонячний день після двотижневих дощів, житомирська парафія Божого Милосердя знову приймала у себе Дієцезіяльний день дитини, який проводить Комісія у справах душпастирства молоді. 410 малих католиків віком від 6 до 11 років (і ще до сотні дорослих із ними), об’єднані в 17 груп, представляли 31 парафію Києво-Житомирської дієцезії.
Це був день, присвячений виключно «наймолодшій Церкві», щоб діти мали свою святкову зустріч із Христом Воскреслим. Гаслом (чи то пак назвою) ІІ ДДД стало «Чаювання з Богом», а покровителем Дня обрали Архангела Михаїла. І тому, що ва Церкві триває Рік Архангела Михаїла, і тому, що він — головний покровитель дієцезії, і тому, що «взагалі, часи такі». Можна сказати, що підготовка була напрочуд якісною в усіх вимірах: не просто так згадано про перший сонячний день після заливних дощів! Що представники організаторів і парафії, що ординарій — відзначали дивовижну точність покращення погоди саме до свята. «Ще напередодні повсюди довкола храму стояли калюжі, і де би було влаштовувати ігрові локації для дітей? — згадував єпископ Віталій Кривицький. — А на ранок уся вода зійшла, було 17 місць для ігор, діти змогли набігатися і награтися!»
— Другий рік поспіль наша дієцезія організовує День дитини, що постав унаслідок реформи Дня молоді в дієцезії, — сказав єпископ Віталій для CREDO. — Починаючи з минулого року, в нас відбуваються два додаткові заходи: Дієцезіяльний день дитини і День підлітка. Цим ми хотіли звернути окрему увагу на ці частини молодої Церкви, оскільки кожна з цих «нив» потребує відповідної, особливої уваги.
Другий рік збираючи понад 400 малих вірян, ми бачимо їхнє бажання єднатись у Церкві, чуємо слова батьків, які наголошують на необхідності підтримки малечі в ці складні часи. І напевно Церква має те слово від Господа, яке повинна донести до цих малих вірян, — донести у відповідний для них спосіб. Я, зі своєї сторони, щиро дякую всім батькам, які відправити своїх дітей на цю зустріч, усім душпастирям і катехитам, які організували цей з’їзд, а найбільше — організаторам Дня дитини, оскільки знаю, як багато зусиль було вкладено. І вірю, що плоди цього Дня будуть рясними, що діти повернулися додому натхненними, радісними, сповненими присутності Бога.
За цей рік, що минув після Першого Дня дитини, на мій погляд, ситуація сильно не змінилася: ті, хто два роки тому виїжджав, рятуючись від війни, минулої весни вже переважно повернулися. Але видно, що навіть в умовах війни, в яких уже трохи навчилися жити, діти почуваються краще у себе вдома, аніж на чужині. Чому ми влаштовуємо ці святкування? Бо, на моє переконання, найважливіше на сьогодні — це збирати дітей і говорити їм про те, що насправді відбувається довкола. Говорити їм авторитетом Церкви, разом із ними прочитуючи Боже Слово, яке Господь сьогодні до нас скеровує. Ми цілком можемо організовувати розважальні заходи попри війну — звісно, з відповідним дотриманням норм безпеки. Цей День дитини розпочався тим, що с. Анна Заінчковська оголосила: групи ця, ця і ця — в разі повітряної охорони спускаються у підвальне приміщення храму (де, до слова, пересиджують кожну повітряну тривогу пожежники з частини навпроти), інші групи йдуть на вихід і прямують до укриття у школі поруч. Але це, власне, був один із тих моментів Божого покровительства: ні дощу, ні тривог.
Аніматорами на святі були сестри-черниці, парафіяльна молодь і семінаристи Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater»: 15 священників, 21 сестра, 18 супровідниць і 68 волонтерів. Після вітального слова єпископа було виконання гімну ІІ ДДД, який організатори на чолі з с. Анною спеціально написали до цього свята. А щоби згадати минулорічну зустріч, заспівали також і той гімн.
«Чаювання з Богом» — тема цього Дня дитини — підкреслює близькість із Богом. Чаювання, як зазначила в розмові з CREDO Ірина Назаренко, секретар дієцезіяльної Комісії у справах душпастирства молоді, це «коли ти розмовляєш із кимось віч-на-віч, душа до душі, коли можеш сказати — і почути — щось особисте». Програма була саме так побудована: щоб і сказати щось Богові, й почути щось від Бога. Діти мали зосередитися і навчитись, як слухати Бога: бути в тиші, мати на це час. Завданням роботи в групах стало дібрати такі складові чаювання, які можна використати у духовному житті. Потім діти представляли результати своєї праці: презентація «духовного чаю», його назви, емблеми і гасла. А справжні набори чаю, підготовлені малими вірянами, будуть передані бійцям ЗСУ, яких парафія Божого Милосердя активно підтримує від початку російського вторгнення.
Смачні гарячі обіди в термопакуванні дієцезія закупила у кейтерингової фірми. Чи, може, було би варто підключити до цієї справи Соціальну кухню, яку Церква провадить у Житомирі? «Воно би можна, — відповів єпископ Віталій. — Але, з другого боку, працівники Соціальної кухні щодня обслуговують кілька сотень потребуючих, а субота у них — єдиний вихідний день! Проєкти проєктами, але варто дати людям відпочити».
Музичне оформлення свята — гімн, літургію, пісні прославлення — підготував молодіжний хор паллотинської парафії Божого Милосердя. За підготовку Дня дитини відповідала с. Анна Заінчковська, яка входить до дієцезіяльної Комісії у справах молоді; а о. Лукас Пероззі Жорже, який виголошував проповідь на цій Месі, відповідає за підготовку наступного етапу святкувань — Дня підлітка, що відбудеться незабаром, 10-12 травня.
Діти гралися і молилися; про важливість молитви за наших захисників їм говорив сам єпископ, і молився з ними. А ще було багато ігор, рухливих і настільних, малювання, стрибків, веселощів, і — маленький, але дуже суттєвий момент: цілих три апарати з виготовлення цукрової вати. Бо діти є діти. Минулого року де в кого перед Месою і настрій підупав, бо не достоялися в черзі за солодощами. Натомість організаційний план цьогорічного Дня дитини просто вражав: від малювання сердечок і патріотичної символіки на щічках та справжніх перукарських зачісок — до катання на пожежних машинах і розмальовування пряників у вигляді чашок, собі на солодку згадку.
ІІ Дієцезіальний день дитини завершився молитвою до Архангела Михаїла, благословенням єпископа і спільним фото на згадку. Своєю молитвою учасників огортали сестри-кармелітки з Харкова та Києва, сестри-бенедиктинки з Житомира та ще багато людей.
Фото: Єлизавета Лісова, Ірина Назаренко, Київсько – Житомирська Дієцезія РКЦ в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
